Анастасія Нікуліна

Все буде добре


Скачать книгу

не був до кінця впевнений у цій витівці, але виявилось, що в Україні таки є класні лижні курорти.

      – Людей, які дружать із головою, у нас теж достатньо. Тобі варто в них повчитись, – Марія штурхонула Сашка в плече, відчуваючи, як стукотять від холоду її зуби. – А ці келихи тобі нащо?

      – Ну, ще двадцять хвилин тому тут було шампанське. Хотів, знаєш, додати романтики в цю зустріч.

      – І…?

      – Ви довго їхали, довелось усю романтику вилити в себе.

      Марія спробувала стусонути Сашка ще раз, однак той легко ухилився, перехопив її та поцілував. Від несподіванки перехопило дух. Коли ж мить завершилась, жінка відчула, як у неї паморочиться в голові. Невже після такого життєвого досвіду звичайний поцілунок усе ще може мати над нею таку силу?

      Сашко віддав келихи Віталіку та взяв Марію під руку:

      – Думаю, ми ще встигнемо кілька разів спуститись. Ти колись каталася на лижах?

      – Ні, ніколи.

      – Прекрасно. Я теж. Але я про все потурбувався. Травмпункт буде готовий прийняти нас поза чергою.

      – Що?!

      Марія важко пам’ятала, як минули кілька останніх днів. У її «звичному» житті злети й падіння траплялись не лише в ліжку, однак ніколи не приносили таких живих емоцій. Сашко навчив її кататися на лижах, і вже наступного дня вона змогла з’їхати найпростішою синьою трасою, жодного разу не впавши. Страх поступився місцем азарту, і доросла Марічка з непідробним захопленням кидалася сніжками, ліпила снігову бабу та дозволяла валити себе в кучугури, щоб потонути в палких поцілунках.

      Сашко осипáв її неймовірною кількістю уваги, будучи ніжним і терплячим удень та сильним і владним уночі. Під магічне миготіння вогню в каміні Марія знову й знову віддавалася пристрасті, усвідомлюючи, що цей чоловік зумів пролізти в її голову та виконати всі потаємні бажання. Окрім очевидного.

      Сашко був справжнім Мефістофелем, який дарував насолоду, однак жодного разу не зайнявся з нею повноцінним сексом. Щоразу, як Марія намагалась подарувати йому задоволення, Сашко зупиняв її та зносив дах легким порухом майстерних пальців і гарячого язика. А коли, нарешті, «канікули» завершились і вони повернулися до Львова, важко було сказати, що саме більше нагадувало сон: час, проведений із Сашком, чи все її попереднє життя.

11

      Стояв один із тих днів, коли весна була в доброму гуморі й щедро наповнювала Львів живильним теплом. Люди неквапом гуляли незвично яскравим містом, підставляючи обличчя сонцю, відвідуючи кнайпи та насолоджуючись життям. А десь менеджери середньої ланки досі просиджували штани за глючними Windows Vista, марнуючи своє життя за мізерну зарплатню.

      Марія всміхалася своєму відображенню в дзеркалі першого-ліпшого бутика. Їй в очі дивилося веселе щасливе дівчисько, юне й невинне, на кінчику носа якого сонячним зайчиком причаїлося щастя. Вона спробувала схопити його долоньками, але зайчик виявився спритнішим. Стриб – і він уже поверх її рук. Вона спробувала ще раз – і знову невдача.

      Жінка