який скидав голих барбі в яму, щоб заховати їх від сил антигітлерівської коаліції, що вже наближалися. Достойна спроба, ота діорама, проте через неї його відправили в кабінет шкільного психолога, де показали відео про те, як не бути мудаком, що неправильно сприймає культуру. Відтоді він завжди старався докладати особливо жорстоких, на повну котушку, зусиль, щоб бути чуйним стосовно людей з іншими релігійними поглядами.
Коли він поклав трубку назад у кишеню, то відчув виток струни. Гаррота.
Насправді не було в нього ніякого пістолета. Замість пістолета в кишені пальта був товстенький пакет каліфорнійської ультрафіолетової. І ще клейка стрічка, яку він забув використати. Він прошепотів у замкнений багажник:
– Ніхто вас не задушить газом.
Лише тоді Волтер зважився на ще одне наповнення порно. Увесь той час він нічого не знав. Ще не бачив повної картини.
Усе це викрадення пішло б так легко, так тихо, безболісно й легко, що він мусив би помітити якусь жахливу помилку.
Багажник відповів зсередини:
– Кого газом труїти? Мене? Я лютеранин, містере Терористе, – а тоді з-під металу долинула приглушена хвиля тріумфального сміху.
Через шістдесят днів Список заморозили. Кандидатів із недостатньою кількістю голосів вилучили. Ті, хто залишився, отримали фіксовані оцінки винагороди. Ці заходи були спрямовані на те, щоб гравці не могли визначати, висувати і голосувати одне за одного. Щойно настане Виправний день, Список зникне. Списку не існуватиме.
Вони попросили Пайпера повторити ці слова. Кожного разу з тією ж інтонацією, так ніби він робот.
– Виправний день наближається, – покірно продекламував він.
Знову:
– Виправний день наближається.
– Повторюю, Виправний день наближається.
Він промовляв ці слова, доки вони не перестали здаватися словами. Кожне речення перетворилося на мантру чи барабанний дріб. Пайпер зосереджувався на тому, щоб вимовляти кожне слово, кожен збіг приголосних і кожний ненаголошений голосний чітко. Кожен дубль був ідеальний, але помічник режисера стояв біля камери і показував пальцем, щоб він повторив знову.
Пайпер попросив води. Хтось попорпався в битому льоду в пінопластовому охолоджувачі, але найближчим до води там було лише легке пиво. Запис почався заново.
Повтор:
– Виправний день наближається.
Повтор:
– Списку не існує.
Повтор:
– Перша жертва будь-якої війни – Бог.
Повтор:
– Якщо чоловік може поглянути у вічі реальності в двадцять п’ять років, у шістдесят він зможе її диктувати.
Кастинг-директор, Клем, Руфус чи Нейлор, роздивлявся свою планшетку, кивав, потім підняв голову.
– Чудова робота, – озвався він. – Тепер нам потрібно все це іспанською.
Пайпер не міг дозволити собі ображатися. Йому потрібна була робота. Врешті Клем пообіцяв зв’язатися з Пайперовим агентом стосовно умов договору. Усі