За наступні три місяці я не використала нічого з того пакета. Теоретично все, що туди потрапило, врятувалося від неминучого викидання. Я мала би радіти, але щоразу, як відкривалися дверцята шафи, мене мучили докори сумління. Одяг я мала розвісити за довжиною з правого боку на лівий, що мало надихати, проте, щойно я бачила пакет, серце краялося. Спроба посунути пакет ліворуч нічого не змінила.
Я спробувала «врятувати» бамбуковий ніж для паперу, подарований мені в якості сувеніра. Він був непотрібний, але я терпляче відкривала ним листи. Потім витягла папір з мультяшками для нотаток, який купила випадково (хоча в мене була купа таких склейок з мультяшками) і зробила лише кілька записів. Усе це я робила з думкою: «Невдовзі судний день», – і нетерпляче очікувала кінця трьох місяців. А коли цей день настав, картала себе за те, що не користувалася цими речами. Урешті-решт, я почувалася втричі більш винною, ніж три місяці тому.
Востаннє поклавши речі в пакет, я забула про них на півроку.
Пройшовши через це, я хотіла би дати собі, тогочасній, пораду:
– Якщо тобі важко щось викинути, просто залиш це і не картай себе. Не варто відкладати речі в окремий пакет. Замість чекати наступні три місяці, краще згадати попередні три і вирішити все просто зараз.
Погляньте на це з точки зору речей у пакеті. Насправді ви просто кажете їм: «Знаєте, ви у мене не викликаєте особливого захвату. Сумніваюся, що коли-небудь буду вас використовувати, але полежіть тут іще три місяці». Від них відмовились, ізолювали, ще й принизили тримісячним очікуванням свого вироку: «Ви не викликаєте в мене ніяких почуттів». А потім ви однак їх викинете. Це ж справжні тортури.
У моїй системі вважається злочином тримати речі під арештом, щоби довести їхню непотрібність і згодом викинути. Відклавши їх, ви зосереджуєтеся на речах, які не приносять вам радості. Є лише два варіанти: позбутися або залишити. І якщо вирішили залишити, то подбайте про них.
Вирішивши залишити щось із «сірої зони», варто берегти цю річ як коштовність, а не збайдужіло призначати тримісячне відтермінування. Тільки так можна уникнути почуття провини і невизначеності. Покладіть цю річ на видноті, щоби не забути про її існування. Навіть у тому випадку, якщо ви вирішили попрощатися з нею на літо, поставтеся до неї з удячністю, наче до улюбленої. Усвідомивши, що ця річ більше не тішить вас і виконала свою місію, подякуйте їй за все і позбудьтеся.
Дозвольте, я ще раз наголошу. Замість ховати речі з «сірої зони», зберігайте їх удома відкрито. Дбайте про них так, як ви дбаєте про речі, які приносять вам радість.
Присвятивши більшу частину життя розгляданню різних дрібниць, включно з усіма в будинках моїх клієнтів, я виявила деякі спільні риси, що приваблюють нас у речах: істинна краса самого предмета (вроджена привабливість), частка вкладеної в нього любові (набута привабливість) і накопичена