на мене, цілком доречне питання.
Але я наполягала:
– Таж сукня тебе тішить?
На кілька хвилин вона замислилась, а потім відповіла:
– Треба поміряти. Зараз я надягну її і подивлюсь!
Узяла сукню і вийшла. За три хвилини двері відчинились, і вона ввійшла в кімнату зовсім невпізнанна. Повсякденні джинси і футболка зникли. Жінка вбрала не лише сукню, а й аксесуари: золоті сережки і жовту заколку з квітковим візерунком. Навіть макіяж підновила. Тепер уже настала моя черга дивуватись. Її перевтілення перевершило будь-які мої очікування. Поки я заціпеніло мовчала, жінка поглянула на себе в люстро і посміхнулась.
– Непогано, чи не так? Гадаю, я побуду отак до завершення нашого сеансу!
Звісно, це радикальний приклад, проте чимало моїх клієнтів мають костюмований одяг. Я натрапляла на китайську сукню, вбрання покоївки і навіть комплект для танцю живота. Коли клієнтка любить цю річ, то не може її позбутись. Якщо цей одяг тішить вас, але ви не уявляєте, куди в ньому ходити, чому б не носити його вдома?
Навіть якщо вам трохи соромно, пропоную просто його приміряти. Якщо, поглянувши в дзеркало, ви сприймаєте вбрання надто химерним, варто погодитися з тим, що час з ним розпрощатися. Але якщо воно виглядає значно краще, ніж ви очікували, насолоджуйтесь і додайте барв повсякденному життю. Тільки не забувайте попереджати членів родини.
Коли ви носите улюблений одяг і оточуєте себе улюбленими речами, ваш будинок перетворюється на особистий рай. Не викидайте речі, які приносять вам радість, лише тому, що не користуєтеся ними. Є небезпека не помітити і позбутися цієї радості. Краще ввімкніть фантазію та знайдіть застосування непотрібним на перший погляд речам. Спробуйте обліпити внутрішню стінку шафи світлинами улюблених музикантів, аби створити власний «куточок радості». Чи обклейте пластиковий контейнер для зберігання речей симпатичними листівками, щоби приховати його вміст. Коли ви вигадуєте, як можна використати ваші улюблені речі, прибирання стає значно веселішим.
«Вибач, я знову повернулася до попереднього стану». Я заціпеніла, прочитавши перші рядки мейла від моєї клієнтки.
«Ну ось, це врешті сталося»,– подумала я.
Відтоді як я почала давати приватні уроки вдома у клієнтів, жоден із них не повертався до попереднього стану. Часом дехто жартував: «Нісенітниці. Не може бути, щоби жоден не повернувся» чи «Що за брехня?» Але це правда. І не варто так дивуватися. Кожен, хто правильно навчиться прибирати, ніколи не повернеться до колишнього стану.
«О Боже, доведеться казати, що мій метод допускає повернення до попереднього стану. Треба вибачитись і запропонувати повторний курс».
Збентежена, я поглянула на ім’я відправника, і тут на мене чекала ще одна несподіванка. Лист був не від «випускниці», а від жінки, яка мала розібратися з комоно і «сентиментальними речами». Ми запланували останній