що вони написані моєю рідною мовою. Я не мав найменшого уявлення про те, ким могла бути ця росіянка, чиї листи Себастьян тримав так близько від написаних рукою Клер Бішоп[15], і чомусь це бентежило й тривожило мене. Сидячи в кріслі біля каміна, знову чорного і холодного, я бачив ясне світло лампи на столі, яскраву білину паперу, що переливалася понад край висунутої шухляди, й аркуш, що самотньо лежав на синьому килимі, наполовину затінений, розтятий по діагоналі межею освітленого простору. Якусь мить здавалося, що за столом сидить прозорий Себастьян. «А може, – подумав я, згадавши уривок про помилку з Рокбрюном, – він волів писати в ліжку?»
Трохи згодом я знову заходився вивчати й на око сортувати вміст шухляд. Було багато листів. Їх я відклав, щоб переглянути пізніше. Газетні витинки в альбомі з крикливою обкладинкою, на якій красувався неправдоподібний метелик. Ні, в жодному з них не було відгуку на книжки Себастьяна. Надто вже він був гордовитий, щоб збирати рецензії; та й чуття гумору не дозволило б йому марудно витинати й вклеювати їх. А однак, як я вже сказав, альбом із витинками таки був, і всі вони стосувалися (це я дізнався згодом, переглянувши їх на дозвіллі) безглуздих і абсурдних, наче сни, випадків, що траплялись у звичайних собі місцях та умовах. Я також зауважив, що Себастьян полюбляв змішані метафори. Мабуть, зараховував їх до тої самої злегка кошмарної категорії. Серед якихось юридичних документів я знайшов картку з початком Себастьянового оповідання й на прикладі єдиного обірваного речення спостеріг особливий спосіб писання – не викреслювати слів, замінених іншими. Ось це речення звучало так:
«А що він був невиправний Невиправний сплюх, Роджер Роджерсон, старий Роджерсон купив старий Роджерс купив, так боячись Будучи невиправним сплюхом, старий Роджерс дуже боявся проґавити завтрашні дні. Він був невиправний сплюх. Він смертельно боявся проґавити хвалу завтрашньої події хвалу ранішнього поїзда, тож зробив ось що – купив і приніс додому купив того вечора й приніс додому не одного, а вісім будильників різних розмірів і різної гучності цокання дев’ять вісім одинадцять будильників різних розмірів, і ці будильники дев’ять будильників, як ото в кішки дев’ять[16], він поставив, і через те його спальня стала схожа на…»
Шкода, що він на тому зупинився.
Чужоземні монети в коробці з-під шоколаду: франки, марки, шилінги, крони й відповідний дріб’язок. Кілька авторучок. Східний аметист без оправи. Гумова стрічка. Скляна трубочка з таблетками проти болю голови, нервового зриву, невралгії, безсоння, поганих снів і болю зубів. Згадка про біль зубів не викликала довіри. Старий нотатник (1926 рік), повен мертвих телефонних номерів. Фотографії.
Я припустив був, що побачу безліч дівчат. Знаєте такий жанр – усмішки на осонні, літні світлини, континентальні штучки світлотіні, білозубі усмішки на тлі тротуару, піску чи снігу, – але тут я помилився. Зо дві дюжини знімків, які я витрусив із великого конверта з лаконічним Себастьяновим написом