на філософічному і теологічному факультетах богословської колегії «Канізіяну». У цьому закладі майбутній митрополит пройшов першу школу міжнаціональних відносин, бо із 250 студентів лише 10 були українцями [26, а 43]. Тут звернули увагу на виняткові наукові здібності українського студента. Про авторитет молодого юнака свідчить те, що його обрали головою «Гомілетичного гуртка українських богословів». Але подальше навчання в Інсбруку довелось перервати з літа по грудень 1913 р., бо далися взнаки недоїдання та навчання без відпочинку і Йосиф Сліпий захворів на тиф. Провчившись першу половину 1914 р., знову довелось перервати навчання, бо на літніх канікулах у селі Заздрість його застала Перша світова війна.
23 серпня 3-тя російська армія перейшла річку Серет, яку австрійські війська вирішили не обороняти, і вийшла на рубежі річки Стрипа. 25 серпня росіяни були у Козовій, і Заздрість опинилася в зоні російської окупації. Перед наступом російських військ родина Коберницьких-Сліпих, полишивши майно, змушена була втікати через Підгайці на захід, бо російська окупаційна влада безпощадно ставилась до тих, хто був прихильником української орієнтації. А як уже згадувалось вище, батько Іван був у селі війтом і мав виражені патріотичні переконання.
Війна завдала першого серйозного душевного удару юнакові – загинув на фронті рідний брат Володимир, що був військовим лікарем.
Час був непевний. Ввійшовши у Львів, у вересні 1914 р. російська окупаційна влада заарештувала митрополита УГКЦ Андрея Шептицького і відправила його у заслання. До Росії вивезли велику частина духовенства і патріотично налаштованих українців. Усіляко насаджували російську мову. Ізолювавши від своїх вірних главу УГКЦ, до Львова прибули харківський православний єпископ Антоній Храповицький і архієпископ Волинський та Житомирський Євлогій. Їхня православна місія полягала у руйнуванні греко-ка-толицької церкви, яка для українців Галичини була захисником перед небезпекою полонізації та русифікації.
Весною 1915 р. ситуація на фронті почала змінюватися, і до осені австро-угорська армія на чолі з генералом Бем-Ермолі відтіснила російську армію по лінії Чернівці – Тернопіль – Рига. Родина Сліпих-Коберницьких перебралась у звільнений Львів. Повертатись у рідне село було небезпечно, бо за зиму 1915–1916 рр. російська армія поповнилась резервістами і генерал О. Брусилов знову розпочав наступ, дійшовши до Карпат. Та зазнавши значних втрат і поразки у Карпатах, російські війська почали відступати. З початку 1917 р. німецька і австро-угорська армія перейшли в наступ, після чого основна частина Галичини знову опинилася під контролем австро-німецького блоку.
Внаслідок багатомісячних боїв чимало районів Галичини, особливо Тернопільщини, були зруйновані вщент, населення евакуйоване, господарство та майно – втрачені. Після звільнення від російської окупації Теребовлянщини родина Й. Сліпого повернулась додому у Заздрість, а Йосиф Сліпий поїхав продовжувати навчання до Інсбрука.
Коли