виявилося таке місце, що можна було б назвати «краєм», то нема підстав вважати, що ми там неодмінно знайшли б якусь частинку. Та навіть якби знайшли, то нема підстав сподіватися, що це був би Гіґґсів бозон.
Але знову-таки, ми маємо справу з метафорою. Гіґґсів бозон – це частинка на «краю Всесвіту» не в просторовому чи часовому сенсі, а в сенсі нашого пізнання. Це остання частина загадки про те, як на глибинному рівні влаштована звичайна матерія, що утворює світ навколо нас. І це досить важливо.
Тут мені варто поспішити із застереженнями, щоб знову не засмутити своїх колег-фізиків. Гіґґсів бозон – це аж ніяк не остання частина відповіді на пояснення абсолютно всього. Навіть після того, як ми знайшли Гіґґсів бозон й вивчили його властивості, у фізиці все одно лишається чимало незрозумілого. Насамперед це гравітація – сила природи, яку ми не можемо пояснити з погляду квантової механіки, і марно сподіватися, що Гіґґсів бозон чимось нам допоможе. Ще є темна матерія й темна енергія – таємничі субстанції, які заповнюють Всесвіт і які неможливо безпосередньо виявити тут, на Землі. Є й інші гіпотетичні екзотичні частинки з тих, які люблять вигадувати фізики-теоретики, проте підтверджень їхньому існуванню поки що нема. Ба більше, не варто й казати, що є інші науки, де чимало своїх викликів, взагалі не пов’язаних із фізикою елементарних частинок – від атомної й молекулярної фізики, хімії, біології й геології, аж до соціології, психології й економіки. Людське прагнення пізнавати світ не вгамується лише через те, що ми відкрили Гіґґсів бозон.
Закінчивши з усіма доречними застереженнями, повернімося до опису особливої ролі Гіґґсового бозона – останнього елементу Стандартної моделі фізики елементарних частинок. Стандартна модель пояснює все, із чим ми стикаємося в повсякденному житті (крім гравітації, яку доволі легко туди додати). Кварки, нейтрино й фотони; тепло, світло й радіоактивність; столи, ліфти й літаки; телевізори, комп’ютери й мобільні телефони; бактерії, слони й люди; астероїди, планети й зорі – це все просто способи реалізації Стандартної моделі за різних умов. Себто, це повна теорія опису безпосередньої реальності. У цій моделі все чудово узгоджується одне з одним, що неодноразово підтверджували численні експерименти, але за умови, що є Гіґґсів бозон. Без Гіґґсового бозона, чи ще чогось екзотичнішого, що могло б його замінити, Стандартна модель не справджується.
Є щось сумнівне в тих заявах про надважливість Гіґґсового бозона. Зрештою, як ми довідалися, що він такий важливий, до того, як його знайшли? Що змушувало нас обговорювати властивості гіпотетичної частинки, що її ніхто ніколи не спостерігав?
Уявіть, що ви бачите виступ дуже талановитого ілюзіоніста, який виконує незвичайний фокус із картами. Його суть у тому, що гральна карта у незбагненний спосіб висить у повітрі. Фокус спантеличує, бо ви цілковито переконані, що ілюзіоніст не використовує надприродні сили для левітації. Ви доволі кмітливі, наполегливі й, трохи подумавши, вигадуєте спосіб, за допомогою