Частинка на краю Всесвіту. Шон Керролл

два нові кінці, коли смужка порветься від розтягування. Отже, ви ніколи не спостерігатимете окремих кварків; вони (як і глюони) завжди міститимуться всередині важчих частинок. Ці важкі складні частинки, що складаються з кварків і глюонів, відомі як гадрони; саме на їхню честь назвали ВГК. Ґросс, Політцер і Вілчек за це відкриття отримали Нобелівську премію 2004 року.

      Ще є слабка ядерна сила, що повністю виправдовує свою назву. Хоча слабка сила не грає вагомої ролі в нашому повсякденному житті тут, на Землі, а все-таки вона важлива для існування життя: саме вона змушує Сонце світити. Енергія Сонця виникає внаслідок перетворення протонів на ядра гелію, для чого спершу потрібно перетворити деякі з цих протонів на нейтрони, що й відбувається за допомогою слабких взаємодій. Однак тут, на Землі, ви не помітите прояву слабких сил, якщо, звичайно, ви не фізик-ядерник чи фізик-елементарник.

      Переносники слабких сил – це три різні види бозонів. Є Z-бозон (електрично нейтральний) та два різні W-бозони – один із позитивним електричним зарядом, а інший з негативним,– скорочено їх позначають, як W⁺-та W^–-бозони. W-і Z-бозони досить масивні за стандартами елементарних частинок (завважки майже як атом цирконію, якщо вам це щось каже). Це значить, що їх складно створити, а розпадаються вони неймовірно швидко. Тож ці два чинники пояснюють, чому слабкі взаємодії такі слабкі.

      У повсякденних розмовах ми вживаємо слово «сила» на позначення цілком відмінних речей. Це й сила тертя, що виникає, коли щось ковзає по чомусь, і сила удару під час зіткнення зі стіною, сила опору повітря під час падіння пір’їни додолу. Як ви зауважили, жодна з цих сил не потрапила до нашого списку з чотирьох сил природи, і жодна з них не має пов’язаних із нею бозонів. Ось у тому й відмінність між уживанням терміна у фізиці елементарних частинок і в повсякденному житті. Ті всі макроскопічні «сили», які ми відчуваємо на собі щодня, починаючи з тієї, що втискає нас у спинку сидіння, коли ми тиснемо на педаль газу автомобіля й до несподіваного ривка собачого повідця в руці, коли собака раптом бачить кішку й зривається з місця,– усі вони зрештою виникають як складні побічні ефекти дії фундаментальних сил. Насправді, ті всі повсякденні явища, за винятком гравітації (яку доволі легко відрізнити – вона все притягає донизу) – це просто прояви електромагнетизму і його взаємодії з атомами. Це величезне досягнення сучасної науки: звести всю багатоманітність навколишнього світу лише до кількох простих елементів.