перекреслено 25 із 37 облич: 17 заарештовано, 6 убито поліцією або солдатами, 2 «страчено», тобто вбито конкурентами. Згодом було завдано наступних ударів: у липні 2013 року, через місяць після того, як президент Кальдерон пішов з посади, верховного ватажка «Сетас» Мігеля Анхела Тревіньйо схопили біля кордону з Техасом. У березні 2015 року мексиканська служба безпеки взяла його брата і наступника Омара у розкішній домівці в передмісті північного міста Монтеррея.
Можна було сподіватися на методичне знищення провідних мексиканських кримінальних ватажків, щоб покласти край наркокартелям. Насправді такого не сталося. За президентства Кальдерона кількість наркотиків, які перевозяться контрабандою через американський кордон, майже не зменшилась, а чисельність молоді в наркобізнесі залишається на високому рівні. Натомість протягом його шестирічної каденції значно збільшилося насильство. Чемний чоловік із Мічоакану успадкував Мексику, коли рівень убивств у ній був рекордно низьким. На 100 тисяч осіб припадало близько 10 вбивств, і в 2006 р. Мексика була однією з найбезпечніших країн Латинської Америки. Цей рівень був навіть нижчим, ніж у деяких штатах США. Але до 2012 р. кількість убивств подвоїлась, і Кальдерон пішов з Лос-Піносу найбільш непопулярним президентом у новітній історії Мексики. Карикатуристи зображують його в завеликому солдатському однострої, і він стоїть розгублений поміж надгробками або людськими черепами.
У той час як у Мексиці кількість убивств різко зростала, в одній сусідній країні тенденція була протилежна. У Сальвадорі здавна був один із найвищих у світі рівень насильства, значно більший за показники Мексики. Страшні тамтешні maras, банди, що їх члени були відомі своїми татуюваннями з ніг до голови, щодня за принципом «зуб за зуб» убивали людей у нетрях по всій країні. Проте 2012 року сталося щось виняткове. У межах кількох років запанував мир. Кількість убивств зменшилася на 2/3, відколи дві головні кримінальні банди – «Мара Сальватруча» і «Баріо 18» – несподівано домовилися про перемир’я. Дві ватаги, що були затятими суперниками, навіть провели спільну прес-конференцію, на якій пообіцяли, що вбивств більше не буде. Кількість убивств одразу впала, тобто за рік загинуло на 2000 людей менше.
Картелі Мексики й maras Сальвадору панують в одному регіоні світу, торгують однаковими продуктами й однаково ладні поновити насильство. Чом же тоді протягом лишень кількох років насильство мексиканських гангстерів набагато зросло, а сальвадорські гангстери заспокоїлись? Або, якщо мислити в категоріях економіки, чому на одному ринку зросла конкуренція, а на іншому – таємне змовництво?
Центром мексиканської війни проти картелів є Сьюдад-Хуарес. Як і багато інших міст на кордоні зі США, Хуарес був брутальною місциною. За мексиканськими стандартами місто не бідне – бари і кнайпи тако на деяких центральних вулицях ніби трансплантовані з Техасу; але далі від центру – веремія