Креативний особистий брендинг. Юрген Саленбахер

та застосувавши його до нових галузей, де я міг використати свої знання, я зміг знайти для себе кілька нових ринків, зокрема зі сферами охорони здоров’я, освіти та енергетики. Тож мені це завдання дуже допомогло.

      1. Подумайте:

      а) Які три найважливіші зміни відбулися у вашій галузі та на вашому ринку за останні п’ятнадцять років?

      б) Які зміни, на вашу думку, відбудуться впродовж наступних п’ятнадцяти років?

      в) Які загрози та можливості можуть вплинути на вашу галузь і, як наслідок, на ваші цілі?

      02. Переосмислюйте!

      Позитивне мислення/Нові навички

      Поведінка компаній не надто відрізняється від поведінки людей. Наприклад, якщо компанія вбачає у зміні більше загроз, ніж можливостей, вона намагається відбиватися, тікає або ж узагалі стає паралізованою. Однак діловий світ усе одно рухається вперед. Ми не можемо зупинити зміни. Власне, нам це і не потрібно. Людська раса здатна пристосовуватися до нових середовищ. Цю думку дуже добре висловив іще Чарлз Дарвін: «Виживає не найсильніший і не найрозумніший біологічний вид. Виживає той біологічний вид, що має найбільшу здатність пристосовуватися до змін».

      Сьогодні країни, що розвиваються, наприклад країни Азії, часто виявляються більш готовими пристосовуватися, аніж європейські країни. Це відбувається не лише тому, що ці країни краще реагують на зміни, а й тому, що вони мають велике бажання створити для себе краще майбутнє. Якось мені трапилося печиво з передбаченням, у якому було зазначено: «Людині, що не вміє всміхатися, не слід відкривати власну крамницю». І це дійсно так! У китайській мові слово «криза» складається з двох ієрогліфів: «небезпека» та «можливість». Якщо ви оптиміст, ви бачитимете в усьому можливості. Якщо ж це поєднати з китайським перекладом – і розумінням – поняття «Всесвітня мережа», котре мандаринською звучить як «сітка незліченних вимірів», можна зрозуміти, як внутрішнє налаштування допомагає китайцям шукати у змінах – та знаходити – можливості. Однак ми на заході найчастіше вбачаємо у змінах загрозу.

      Кажуть, для того щоб зберігати спокій навіть перед лицем загрози, необхідно спостерігати та планувати. Легко сказати. А уявіть тепер, що ви панічно боїтеся змій і раптом наштовхуєтеся на коричневого короля[15] десь в австралійській глушині. Вам одразу ж захочеться утекти. Я знаю, про що кажу, бо сам кілька років тому опинився у такій ситуації. Чому нам хочеться втекти? Відчуття загрози змушує кров приливати до ніг, через що ми починаємо бігти, або ж до рук, через що ми починаємо відбиватися, або ж навіть до шлунку, через що в нас одразу ж болить живіт і знерухомлюється усе тіло.