чашку чаю,
Забуду, що вона прийшла, щоб позувати,
Примощуюся поруч, і цілую, і зітхаю,
I дівчина розводить руки, і я її вже маю…
Ну хто тут буде кидати таке і малювати?
13 квітня, вівторок
Сьогодні вже писалося якось само собою. Швидко і якісно. З натхненням. З почуттям. Як то кажуть, що далі в море входиш, то воно приємніше.
ПРО МОЮ ПОДРУГУ
А ще була у мене ловка сіроока молодиця.
Віддавши вранці чоловіку данину мізерно,
Наторохтівши купу нісенітниць, як лисиця,
Летіла на побачення зі мною, мов та птиця,
І любощами обсипала щедро і майстерно.
Спочатку залп міцних французьких поцілунків,
Укупі з хвильним запахом її пружного тіла.
Отримавши такий заряд п'янких частунків,
Еротики сюрпризів, цих жіночих подарунків,
Я мушу перейти до справжнього кохання діла.
Я щонайперше вушка пані язичком торкаюсь,
Від цього дамочки втрачають голову і мліють,
Це я не раз в інтимі перевірив, присягаюсь,
Я і собі цих пестощів ніколи не цураюсь,
Та і дівки про них, прикривши очі, мріють.
А потім руку слід заслати любці під кофтинку,
І ліфчика чимшвидше вправно розстебнути,
Погладити їй ніжно груденята, плечі, спинку,
І не спинятися нізащо ні на мить, ні на хвилинку,
А далі одягу всього хутесенько позбути.
Без зайвих слів потрібно дати жінці насолоду.
Щасливий я, коли та скрикує і стогне у знемозі,
Коли, вдоволена, дарує всю свою природу,
Без роздумів іде на любощів нову пригоду,
Й назавтра знову сонячна у тебе на порозі.
14 квітня, середа
Головна новина дня!
Віктор Янукович, прем'єр-міністр, був обраний єдиним кандидатом на пост Президента від парламентської більшості.
А я і забув, що цього року вибори нового президента! Ну що ж, кандидат достойний, досвідчений, мудрий. Треба буде серйозно подумати над своїм громадянським вибором.
А при чому, власне, тут я? Мені ж вірші писати треба! Хіба можна гаяти час на такі дрібниці, як вибори президента?
Написав нову квінтьєму. Про випадкові життєві колізії, що можуть зненацька захопити нас у найнесподіваніших місцях.
ЖОРСТОКИЙ РОМАНС
А от послухайте з життя мого такую оповідку…
В вагоні-люкс я вирушив із Києва з комфортом,
Й несамохіть накинув ласим оком на сусідку,
З великим бюстом і в панчохах в крупну сітку,
Яка мене вже пригощала шоколадним тортом.
Вирішую здаля зайти, от і беру я слово:
«А хто ви і куди, мадам, чи можна вас спитати?»
«Та я кондитерка сама, а їду аж до Львова».
«То ми попутники тоді! Ну що ж, гаразд, чудово».
Відразу я про торт забув й схотів її спізнати.
Підсів до неї, в голові думки лиш про адюльтер.
Та й дама, бачу, вже готова, миттю розпалилась,
їй руку запускаю під мереживний бюстгальтер,
Обоє кидаємось