притулилася до Мерил і засунула свою ручку в її загрубілу долоню.
– Як це чудово – повертатися додому, знаючи, що це твій справжній дім, – сказала вона. – Я вже люблю Зелені Дахи, хоч ніколи раніше не любила жодного місця. Жодне не здавалося мені моїм домом. О, Мерил, яка я щаслива! Я могла б молитися прямо зараз, і це зовсім не здалося б мені важким.
Якесь незвідане тепле відчуття наповнило серце Мерил, коли маленька худенька ручка лягла в її долоню. Можливо, це було відчуття материнства, якого вона була позбавлена. Сама його незвичність і солодкість стурбували її. Вона поспішила привести свої почуття до звичайного стан, перейшовши до навіювання моралі.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.