А я, поглядаючи вгору, починаю грати в іншу гру: шукаю серед натовпу прототипи тих, кого бачу вгорі.
Наприклад, бачу вершницю на білому коні і спостерігаю, що з нею станеться далі, за хвилину, а ще цікавіше – хвилин за шість. Ось вона скаче, розтинаючи своїм списом менші хмари, ніби збиває голови кульбабкам, або женеться за стадом буйволів – така стрімка, смілива, безстрашна.
А ось вона стоїть біля мене – в мохеровому береті і, мов спис (з яким там, угорі, полює на буйволів чи кульбабки), тримає в руці парасольку…
Вершниця зі списом угорі тим часом витягується, кінь втрачає обриси, у вершниці видовжується шия – і це вже не вершниця, а гуска. Ніс гуски «в'їжджає» в мужній профіль якогось римського легіонера і псує йому підборіддя, і це вже не легіонер, а риба.
Риба летить, мов скажена, і утворює небесну аварію: одразу зіштовхуються слон, заєць та киргизька юрта, вони змішуються – і з невизначеної маси подекуди виринають руки-ноги, хобот, корона, тризуб та… електродриль.
Все залежить від швидкості вітру. Буває, що відбиток висить у повітрі досить довго. А буває, що там, нагорі, йде своя шалена бійка за місце в тролейбусі – тоді хмари нагадують звичайну кашу, що крутиться на одному місці.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.