можна сказати, з ніг збилися! Шукають вас по всіх усюдах, а ви собі пляж біля колишнього осередку культури влаштували! Може, напилися десь? А? Пенсію Горпинину пропили? – І тицяє поштарці алкотестер. – Ану, дмухайте мені швидко в цю штуку.
– Навіщо? – Поштарка на ноги зіп’ялася. Сніг із синьої куртки й зелених штанів струшує.
– Виводитиму вас на чисту воду.
– Полкане! Я тобі геть усе чисто й без твоєї штуки розкажу.
– Добре, – несподівано легко погодився дільничний. І вже приготувався допит організувати, та з кролятника вивалилися куми. Впали на лаву.
– Не дмухайте в трубку, тітко, – порадив поштарці Реп’ях. – Однаково воно не працює.
– Як «не працює»?! – образився Полкан. – Та ця штука все живе на вміст алкоголю вимірює.
– Треба на корові перевірити. Чи на козі якійсь, – запропонував Галаган.
– Нема в Капулетцях корів, – відказала Галя. – Онде на кролях твоїх, Миколо, можна експеримент поставити.
– Точно! – Ідея так сподобалася Полканові, одразу до реалізації заспішив.
Куми не встигли й оком змигнути – Полкан з алкотестером уже до кролятника суне.
– Стій, мєнт! Кролі – святе! – гаркнув Микола. Кулаком себе в груди – буц! – Прокляну – і загинеш! – Полканові навздогін.
Тільки мовив – дільничний зойкнув і завалився.
– Господи, твоя воля! – перелякалася Галя, захрестилася. – Миколо… Та ти відьмак! Дивись, що накоїв! Полкана підкосив.
Галаган і сам здивувався. Потилицю почухав.
– Куме, – Петрові каже. – А глянь, що там із Полканом.
Реп’ях плечима знизав: мовляв, хіба я крайній? Але до дільничного посунув. На мить зник у темряві біля кролятника. Поштарка і Галаган шиї витягли.
– Клятий дирчик! – почули Полканів бас. – Яка зараза дирчики по дорозі розкидає?!
– Та він мого моторолера скалічив! – мало не розплакалася поштарка.
Усім кагалом відтягли Полкана від залізяки – лежав на землі, тер снігом мордяку, стогнав:
– Ой, нога…
– А щоби тебе з твоїми ногами! – зарепетувала Галя, заходилася складати в кошик банки.
Полкан сів у сніг і постановив:
– Будемо оформлювати ДТП! Поштарка тітка Галя збила мене… працівника правоохоронних органів… своїм дирчиком, чим завдала мені тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Реп’ях і Галаган – свідки. Ідіть до мене, бабо! І дмухайте мені швидко в цю штуку. Ви точно п’яна, а це – обтяжлива обставина.
– Ото мені більше роботи немає, як до тебе бігати! – буркнула розлючена Галя. – Мені ще пенсію Горпині нести, моторолер додому тягти! Поки до хати доповзу, мій Іван усю горілку вип’є, усю печеню виїсть і шинкою придавить. Святвечір! Зірка онде! А я все ніяк до свята не дістануся!
Та цієї зимової передріздвяної ночі поштарчиному моторолеру не судилося ночувати вдома. Полкан спробував підвестися, зойкнув судомно, повалився, вхопився за праву ногу.
– Зламав! – поставив діагноз Микола. Окреслив план дій: – Тягніть, тітко Галю, ваш дирчик