взимку тобі дозволено бути нещасним, ти не маєш носитися в полі соняхів. І це просто триває, триває і триває, адже так? Нескінченно й завжди не так, як ти того хочеш.
– Гадаю, це точнісінько так, – сказав я, і раптом вона схопила мене під руку.
– Ось чому ти маєш грати в цій п’єсі! Нові враження, нові люди… – вона озирнулася, стишивши голос. – Знаю, вони здаються трохи… – вона скривила гримасу, – але насправді вони в порядку, коли заспокояться.
– Не можу.
– Чому ні?
– Я маю роботу.
– Це круто. Де?
– Оператором на автозаправці.
– А, і що насамперед привело тебе до того світу?
– Запах форкорту. Мені подобається, як він проникає у твій одяг і волосся.
– І ще кондитерська.
– Саме так: хрустики, солодощі, порнографія…
– Трапляється пригоститись? Не порно, солодощами.
– Ну, порно вони тримають у целофанових обгортках…
– Мов якийсь прекрасний дарунок.
– Але солодощі – ні. Іноді «Твікс», а так ні.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.