1-го травня.
Як щодо візиту до фройляйн Ґрете?
24 квітня 1914 року, Прага
До Феліції Бауер
Це третій лист, який я сьогодні починаю. Знову й знову сьогодні в листи до Тебе втручається Твій знайомий з Бреслау[18], ім’я якого навіть не з впертості, але все ж з якоїсь причини не можу запам’ятати; навіть його зовнішність я не можу запам’ятати, попри те, що бачив його достатньо велике зображення, що висіло у Тебе в кімнаті. Однак його самого я не можу забути; це частково Твоя вина, Ти мені розповіла про нього замало зрозумілого й забагато натяками.
Сьогодні я не отримав від Тебе жодного слова, це не найгірше; гірше те, що я вже, мабуть, дев’ять місяців не отримував від Тебе жодної спокійно написаної сторінки.
Я дякую Тобі за листа до батьків, він їм обом дуже сподобався. У листі мені знову впало у вічі те, якою дивною є Твоя мова. Ти легко розкидуєшся такими словами, як «жахливо», «страшенно», «надзвичайно», «приголомшливо», Ти намагаєшся уникати слова «дуже», що справді характеризує, і замінюєш його на слово «досить», що характеризує неточно й стримано.
У неділю, Ф., Ти не отримаєш від мене листа, тому не гнівайся через це, я не люблю писати додому; як чужа для сім’ї людина я б зміг написати; якщо ж з цього кепкували, то це були злі жарти; нині б жартували й могли б жартувати про це лише по-доброму і це, саме це, завдало б мені болю.
Твій лист до моїх батьків розчарував мене передусім через дату Твого візиту. Як? Ти хочеш приїхати аж 5-го? Чому аж 5-го? Але ж Твій начальник вже повернувся. І що мені робити з квартирою, яку я з такими зусиллями забронював до 2-го?
Що за сумні повідомлення я роблю Тобі сьогодні! Дозволь мені принаймні поцілувати Твою руку, аби я міг заховати в ній своє обличчя.
26(?) квітня 1914 року, Прага
До Феліції Бауер
Люба Ф., про дві речі Ти не пишеш, попри те, що знаєш, що обидві через Тебе (мене зараз лиши осторонь!), саме через Тебе дуже мене засмучують. Про одну я досі зовсім не питав, це Твій брат. Якось Ти мені написала, що в Берліні детально розкажеш про нього, але нічого не розказала, я лише прочитав одного листа й зміг зробити з нього висновок, як багато Ти мені в цій справі не казала того, що стосується Тебе, я повторю, лише того, що стосується Тебе. Але зараз Ти й далі мовчиш.
Друга річ – це Твій знайомий з Бреслау. Я не боюся відкрито питати про це, адже якщо це ще вагома примара, він і незвано з’явиться, якщо ж він більше не має впливу, тоді я і не розбуджу його цим питанням. Не обіцяй розповісти про це під час зустрічі, Ти й раніше не могла виконати такі обіцянки. Розкажи про це відверто або скажи прямо, чому Ти не можеш про це говорити. Є стільки всього, чого не можна відверто сказати, у чому не можна довіритися через власну слабкість або слабкість співрозмовника, тим більшою є зобов’язаність висловлюватися відверто там, де можлива відвертість. Зображення може спокійно висіти у Твоїй кімнаті, але й мені б хотілося мати спокій у своїй.
Що