суспільства, аналіз перехідних процесів та механізмів знаходяться сьогодні в епіцентрі наукових пошуків політологів, істориків, економістів та інших вчених. На думку фахівців, зміст перехідного процесу включає в себе діалектичне подолання суттєвих елементів старого порядку, які втратили свою актуальність, висування нових цілей та ідеалів формування нових специфічних способів їх досягнення. По своїй суті цей процес націлений на творення якісно нової системи чи явища. Структура перехідного процесу, як правило, включає декілька стадій:
✓ переоцінка існуючого стану суспільства і оцінка змісту і масштабів кризи, яка має системний характер;
✓ соціальна діагностика, тобто неупереджена об’єктивна характеристика існуючої дійсності, коріння сучасних негараздів у минулому, реальних можливостей і шляхів виходу із кризової ситуації;
✓ демонтаж старої системи, ліквідація її очевидних невідповідностей досягнутому рівню суспільного розвитку та його тенденціям;
✓ нове самовизначення системи, висування та обґрунтування шляхів подальшого розвитку[36].
Характерно, що перераховані стадії перехідного процесу не обов’язково слідують одна за одною у хронологічній послідовності, нерідко вони розгортаються одночасно, або ж більш пізня за логікою стадія може випереджати більш ранню. Зокрема, демонтаж старої системи в СРСР у середині 80-х років відбувався паралельно з процесом переоцінки існуючого стану суспільства, значно випереджаючи стадію соціальної діагностики, яка повинна була дати відповіді на сакраментальні питання «Хто винуватий?» і «Що робити?»
Для більш чіткого з’ясування суті і змісту перебудови необхідно прослідкувати динаміку суспільної трансформації, визначити основні етапи її розгортання. Звичайно, будь-яка періодизація спрощує реальну картину життя, але одночасно вона дозволяє побачити суспільні процеси та явища більш рельєфними та контрастними, чітко визначити домінуючі тенденції розвитку. Якщо в основу періодизації перебудови покласти суттєві зміни та зрушення, що відбулися в цей час у процесі самоусвідомлення, розстановки та взаємодії політичних сил у суспільстві, то період з квітня 1985 р. по серпень 1991 р. можна поділити на кілька етапів:
І етап (квітень 1985 – січень 1987 років) – визрівання політичного курсу перебудови;
ІІ етап (січень 1987— літо 1988 років) – усвідомлення основних завдань перебудови, формування та розширення її соціальної бази;
ІІІ етап (літо 1988 – травень 1989 рокув) – зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз;
ІV етап (травень 1989 – лютий 1990 року) – розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння;
V етап (лютий – грудень 1990 року) – сповзання політичного керівництва СРСР вправо і радикалізація народних мас;
VІ етап (грудень (1990 – серпень 1991 року) – кінець перебудови