в робітні над столом, Схилився археолог подряпаним чолом, – Боронистий й прекрасний розлігся перед ним Розлігся цілий Всесвіт як квітчастий килим. Натхненними очима красу його він п’є, В красі знайшов він щастя, знайшов життя своє.
У поколінні 1930-х років Олег Кандиба був неповторним явищем. Вражає активність, з якою він вступав у життя, орієнтуючись, спочатку за допомогою батька, а чимдалі, тим самостійніше, в житті українського зарубіжжя, у виборі фаху і політичного змісту своєї діяльності.
Дуже любив мандрувати. І не просто із цікавості. Часто з товаришами пішки або потягом вирушав для огляду певної місцевості, яка являла інтерес з точки зору археолога. Одного літа об’їздив на велосипеді ледь не всю Німеччину, ознайомившись з її історичними пам’ятками, храмами, музеями. Разом із другом і майбутнім соратником у національно-визвольній боротьбі Уласом Самчуком замислили було здійснити навколосвітню подорож…
При цьому вражає і самий діапазон його наукових і творчих уподобань, який охоплював археологію, етнографію, історію, літературу.
Спочатку він вступає на платні річні курси Українського громадського комітету у Празі, й 11 грудня 1924 року з відзнакою складає іспит на атестат зрілості, який тоді називався «гімназіяльною матурою». Це надає йому можливість записатися вільним слухачем на безкоштовній основі у будь-який чеський технічний інститут вільним слухачем і перший рік навчатись там безкоштовно. Ба ні, його приваблює філософія, література і, найбільш, прадавня українська історія.
Збереглися спогади вчителів і колег Олега про здобуття ним вищої освіти під час перебування тут, збереглися також конспекти його занять з археології.
А вчився він активно і напружено. Орієнтуючись у своїх фахових уподобаннях, він вступає – майже водночас! – у три університети:
– здавши додатковий іспит з латинської мови, на філософський факультет Карлова університету, де він спеціалізується з у археології та історії мистецтв. Тут він займається у видатного археолога-славіста, автора знаменитих серед європейських фахівців «Слов’янських старожитностей» професора Любора Нідерле, і той називає Олега серед найулюбленіших і найздібніших своїх учнів. Вислуховує лекції з інших галузей археології та давнього мистецтва Альбіна Стоцького, Антона Матейчика, які також високо оцінили здібного юнака і заохочували його археологічні дослідження;
– на літературно-історичний відділ Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова. Археологію тут викладав професор Вадим Щербаківський, який, власне, рекомендував Ольжича до одночасного вступу у Карлів університет, історію українського мистецтва – професор Дмитро Антонович та професор Леонід Білецький (це прізвище ми ще згадаємо), загальну історію професор Василь Біднов;
– записується на лекції Українського вільного університету. За непідтвердженими відомостями, одним із його засновників