А Планше, повіривши й собі в респектабельність свого хазяїна, більше вже ніколи не заводив розмов про своє бажання покинути службу.
Життя чотирьох молодих людей поступово потекло спільним річищем. У д’Артаньяна не було своїх власних звичок, бо він приїхав з провінції й потрапив у зовсім новий для нього світ. Тому він одразу ж перейняв звички своїх друзів.
Вставали вони о восьмій годині взимку, о шостій влітку і йшли довідатись про новий пароль та послухати, що новенького в пана де Тревіля. Д’Артаньян, дарма що не був мушкетером, із зворушливою сумлінністю виконував свої обов’язки. Він постійно бував на варті, бо завжди супроводив того зі своїх друзів, хто ніс караульну службу. Його знали в казармі мушкетерів, і всі вважали добрим товаришем. Пан де Тревіль, який оцінив д’Артаньяна з першого погляду і почував до нього щиру симпатію, щоразу, буваючи в короля, нагадував про нього.
Троє мушкетерів теж дуже любили свого молодого товариша. Дружба, що пов’язувала цих чотирьох людей, і потреба бачитися по три-чотири рази на день – то з приводу якоїсь дуелі, то в справі, то для чергової розваги – змушували їх постійно бігати один за одним. Завжди можна було зустріти когось із цих нерозлучних друзів, хто біг, шукаючи решту, від Люксембурзького палацу до площі Сен-Сюльпіс або від вулиці Старого Голубника до Люксембурзького палацу.
Тим часом обіцянки, що їх дав де Тревіль, поступово здійснювалися. Одної красної днини король наказав панові Дезессару прийняти д’Артаньяна кадетом до своєї гвардійської роти. Важко зітхнувши, д’Артаньян вдягнув мундир гвардійця: він ладен був би віддати десять років свого життя в обмін на мушкетерський плащ. Але пан де Тревіль обіцяв йому цю ласку тільки після двох років випробування, яке, проте, могло бути й коротшим, якби д’Артаньянові пощастило стати в пригоді королю або пощастило здійснити якийсь героїчний вчинок. Діставши цю обіцянку, д’Артаньян упокорився долі і вже наступного дня почав свою службу.
Тепер настала черга Атосові, Портосові та Арамісові ходити на варту разом з д’Артаньяном, коли той стояв на посту. Таким чином, рота пана Дезессара того дня, коли до неї вступив д’Артаньян, прийняла до своїх лав не одного, а відразу чотирьох чоловік.
VIII
ПРИДВОРНА ІНТРИГА
Тим часом сорока пістолям короля Людовіка XIII, як і всьому в цьому світі, що має початок, настав кінець. І цього дня до наших друзів прийшла справжня скрута. Спочатку Атос якийсь час утримував усю компанію на власні гроші. За ним був Портос, і завдяки одному з його зникнень, до яких усі вже звикли, він ще тижнів два міг задовольняти всі їхні насущні потреби. Дійшла нарешті черга й до Араміса, який охоче прийняв естафету з рук товаришів, і, за його словами, зміг, продавши свої книжки з теології, заробити кілька пістолів.
Потім, як звичайно, довелося пошукати допомоги у пана де Тревіля, який видав невеличкий аванс у рахунок належної їм платні. Але й цих грошей мушкетерам вистачило ненадовго, бо набігло чимало