помістили в одиночну камеру. В’язні Берестейської тюрми, звичайно, знали, що разом з ними перебуває людина, для багатьох легендарна, але ніхто не бачив Провідника, хоч вже і колишнього. А сам Бандера навіть вбачав певний символізм у тому, що перша тюрма у Львові й теперішня у Бересті називаються однаково.
Майже два тижні Степан Бандера перебував у невіданні того, що відбувається за стінами його камери. Кожного дня йому приносили їжу, причому раціон навіть покращився у порівнянні з попередніми днями, але жодної звістки про те, що відбувається на волі, і навіть те, з ким Польща воює, Бандері дізнатися не вдалося. Звичайно, він знав, що війною на ненависну йому Польщу можуть піти двоє – Гітлер і Сталін. Чесно кажучи, ні від кого він нічого доброго не чекав. Бандера навіть схилявся до думки, що це все ж Радянський Союз нарешті зважився розпочати з Варшавою війну, пам’ятаючи свою ганьбу двадцятого року, адже від Німеччини до Буга досить велика відстань. Так він промучився майже два тижні, коли якось вранці почув, як хтось гамселить у двері його камери.
Коли ти сидиш в одиночній камері більш аніж пів року, то будь-який незрозумілий звук ззовні сприймаєш насторожено, а тим більше такий. Бандера став біля заґратованого вікна і тривожно дивився на міцні металеві двері, котрі, ти не менше, все ж піддавалися настирним ударам невідомих. Ось почувся сильний удар, двері неприємно заскреготіли і відчинилися. Бандера побачив групу таких же, як і він, арештантів.
– Він живий! – голосно промовив один з визволителів і привітався: – Здрастуйте, друже Степане!
– Ви мене знаєте? – здивувався Бандера.
– Про те, що разом з нами сидить сам Степан Бандера, ми знали вже давно, от тільки поляки не показували нам.
– А тепер що?
– Так війна ж! Німці б’ють поляків у хвіст і гриву! Душєвіч втік, бо до міста підступили німецькі війська.
– Хто ви? – запитав Степан Бандера.
До нього лише тепер прийшло усвідомлення, що така далека ще вчора подія – звільнення з тюрми – таки відбулася. А поки що незнайомий визволитель говорив:
– Друже Степане, нам треба йти. Наші люди повідомили, що до Берестя підходить німецька армія. Вам треба перевдягнутися!
Степан Бандера у супроводі колишніх в’язнів членів ОУН покинули Берестя саме у той момент, коли місто потрапило під авіаудар німецької люфтваффе, а на протилежному березі Західного Бугу, якраз навпроти Тереспільських воріт Берестейської фортеці, розгорталась батарея протифортечних гармат.
3
Капітан Леопольд Грот уважно роздивлявся у бінокль місцевість перед собою. До рятівного ліска було не менше трьох кілометрів майже голої сіножаті. Капітан досвідченим поглядом оцінив обстановку. Місцевість була відкрита, як на долоні, уся прострілювалася, порізана двома потічками, невеликими, але достатніми для того, щоб затримати рух кавалерії. Десь приблизно на половині шляху, який доведеться подолати залишкам ескадрону, Грот запримітив повернуті у їхню сторону три гармати.
– Армата,