а не такий, як лівим! Вухо ж нам дано не тільки для того, щоб чути, а перш за все, щоб прислухатися! Спрямований слух – він виділяє з шумів життя те, що нам треба, а всеспрямований – засмічує увагу. Втямили?
Самсон кивнув.
– У домі хтось є, хто може наново перев’язати?
Хлопець похитав головою.
– Ну в усякому разі завжди можете до перукаря з бинтом прийти, вони вміють! І я б радив раз на два дні цей бинт прати! Тоді на кілька тижнів вистачить!
– А можна вас про очі запитати? – наважився Самсон.
– Ну чого ж, запитуйте!
– Мені деякі предмети тепер червонішими ніж зазвичай бачаться… Я ось і на свічку, що горить у церкві, дивився. Знаю, що в неї вогонь жовтуватий, а бачу червоний!
Знову в руках у лікаря збільшувальне скло з’явилося.
– Давайте-но у вікно подивіться!
Втупився Самсон у немите вікно, на яке зовні мокрі сніжинки осідали й відразу ж униз повзли, за собою сірий брудний слід тягнучи.
– А очі не щипають? – поцікавився лікар.
– Щипають трохи.
– Плями якісь у вас на сітківці… Червонуватий бруд… Зараз промиємо!
Відійшов він до медичної металевої шафи з білими емальованими ребрами. Цокнули дверцята.
– Тепер у стелю дивіться! – наказав Самсону.
Задер хлопець голову. Широко очі розплющив.
– Ой господи! – видихнув несподівано лікар.
– Що там? – перелякався Самсон.
– Це ж, напевно, кров батька вашого в очі потрапила! І ось частинка мозку присохла до рогівки. Зараз відмочимо.
Закапав лікар в очі хлопцеві краплі.
– Сидіть поки що так, нехай очі ванну приймуть!
Назад додому брів Самсон повільними кроками, під ноги собі дивлячись.
– У жодному разі очі під сніг не підставляйте! – якнайсуворіше напучував його лікар. – Умивайте їх теплою водою разів п’ять на день! Сьогодні вівторок, у п’ятницю знову прийдете! Будемо вашу рогівку чистити!
За спиною задзвеніли об бруківку підкови коня, який поспішав. Самсон, злякавшись, кинувся до найближчого будинку. На ходу озирнувся, побачив червоноармійця, який напружено вдивлявся вперед за рухом коня. Цокіт тепер віддалявся, і хтось іще відскочив із дороги, поступаючись нею збройному кінному стражникові нової влади.
Думка про нову владу викликала в Самсона гірку посмішку. Коли була одна влада, нехай і стара, життя здавалося непривабливим, зрозумілим і звичним. І так само звично було її лаяти, хоча при ній навіть і після початку Світової війни якось і труднощі, у порівнянні з тим, що сталося потім, були не труднощами, а так, незручностями. Ну а потім стара царська влада обвалилась, і на її місце прийшло багато дрібних і лютих, що змінювали одна одну зі стріляниною та з ненавистю. Тільки за часів німецького гарнізону та невидимого гетьмана життя начебто стало знову безпечнішим і тихішим, але й це затишшя завершилося страшними «звірячими» вибухами та пожежами, що залишили сотні трупів киян і тисячі калік та бездомних.
Тоді, у червні 1918-го повітря Києва осідало на язиці та крутило в носі