перемоги!
І пам’ятайте, товариші, ваша рішучість повинна бути непохитною. Ніщо не має збити вас із прямого шляху на манівці. Не слухайте тих, хто каже, що в людини й тварини спільні інтереси, що людський добробут означає ваше процвітання. Все це – брехня. Людина дбає тільки про власні інтереси. Але серед нас, тварин, нехай буде повне єднання, повна співдружність у спільній боротьбі. Всі Люди – наші вороги. Всі тварини – товариші.
Раптом усі заметушилися. Поки Майор говорив, четвірка щурів вилізла з нірок і, звівшись на задні лапи, слухала промову. Їх помітили собаки, і лише швидкість, з якою пацюки метнулись в нори, врятувала їх від наглої смерті. Майор підняв ратицю, закликаючи зібрання до мовчання.
– Товариші, – сказав він, – ось питання, яке треба залагодити. Чи дикі тварини – щури, зайці тощо – вони нам друзі чи вороги? Проголосуймо. Чи друзі нам щури? Ставлю питання на голосування.
Голосування відбулося негайно, і переважною більшістю голосів було вирішено, що пацюки – друзі. Проти було четверо: троє собак і кішка, яка, щоправда, як пізніше з’ясувалося, голосувала і «за», і «проти».
– Хочу сказати ще й таке, – вів далі Майор. – Власне, нагадати: пам’ятайте завжди, ваш обов’язок – ворогувати з Людиною. Усі двоногі істоти – вороги. Усі чотириногі або крилаті істоти – друзі. І запам’ятайте – борючись з Людиною, ми не повинні уподібнюватися їй. Навіть у разі перемоги не слід успадкувати її вади. Жодна тварина не повинна жити в будинку, спати в ліжку, носити одяг, пити алкогольні напої, палити тютюн, торкатися грошей, торгувати. Всі звичаї Людини – зло. І понад усе: жодна тварина не сміє вбити іншу тварину. Усі тварини рівні.
А тепер, товариші, я розповім вам про те, що привиділося мені минулої ночі. Описати це повністю неможливо. Я побачив Землю – якою вона стане, коли Людина зникне. І мені згадалося давно забуте. Багато років тому, коли я був ще зовсім маленьким поросям, моя мати та її подруги співали одну стару пісню, в якій знали лише перших три слова. Цю мелодію я пам’ятав у дитинстві, але давно забув. Проте минулої ночі вона прийшла мені уві сні, пригадав і слова. Я впевнений: цю пісню співали всі тварини в давнину, зараз і я це зроблю, хоч від старості голос мій захрип. Вам варто завчити її одразу, разом співатимемо краще. Пісня називається «Тварини Англії».
Старий Майор прокашлявся і завів. Голос у нього справді трохи захрип, але співав він доволі добре. Та й мелодія була бадьорою й бентежною (щось середнє між «Клементиною» і «Кукарачою»). Слова ж були такі:
Тварини Англії й Ірландії,
Тварини всіх країн і континентів,
Від Австралії й до Голландії,
Я звертаюся до вас без сентиментів.
Чи то рано, чи то пізно – але ми
Скинемо своїх людських тиранів,
Запанує тоді в серці й тілі мир,
Як позбудемось своїх кайданів.
Лиш тварини будуть жити на землі,
Вільні, без кілець й дірок в ніздрях,
В