приповідка:
«Святий понеділку, не сварись на мене, що я п'ю горілку!».[117]
Петра Вериги[118]
На Петра Вериги зима «або поставить, або поломить криги».[119] «На Петра Вериги розбиваються криги».[120]
За народнім віруванням – це останній день зими. На цей день припадає чимало прикмет:
«Якщо напередодні Петра Вериги ніч місячна і на небі видно зорі, літо урожайне буде, а рік – щасливий. Якщо ніч понура, то й рік понурий: неврожай, пошесть на худобу».
«Як мороз у цей день, то літом – спека».
«Якщо дворова птиця – гуси, качки, сидячи на снігу, машуть крильми, ніби пливають, – буде відлига. Те саме, як пси качаються по снігу».
«Як уночі місяць обгородиться хмарами, буде вітер».
«Гайвороння кряче в цей день на метелицю».
В цей день – так уже здавна ведеться – люди розповідають байки про зиму:
«У старих, звісно, все краще було. Вони й зиму вихваляють, колись була, мовляв, сильнішою. Що це, кажуть, за зима!.. Ось колись була зима: птиця на лету мерзла, у скотини хвости відмерзали, а як линуть, бувало, вгору воду, то відразу і замерзне – на землю шматки льоду летять. То була зима!.. А тепер, бачите, як тепло – і не похоже, що зима…».[121]
На Петра Вериги не перуть.
Що ж таке коляда?
Як ми вже зазначали вище, слово «коляда» походить від назви Нового Року у римлян – calendae januariae. Доказом цього може бути хоч би те, що ця назва зустрічається в багатьох (але не в усіх) народів, що в свій час зазнали на собі впливу стародавнього Риму. Наприклад: у французів – chalendes, y румунів – colinda, y чехів, сербів та словаків – koleda, y словінців – kolednica або coleda, у поляків – koleda, у росіян – коледа або коляда, а у нас, українців – коляда.
Але, крім цього, є ще й інші джерела, що кидають світло на походження цього слова. Першим з таких джерел є слов'янська мітологія. Справа в тому, що існує кілька вказівок на Коляду як на поганського бога.
Інокентій Ґізель[122] у своєму творі «Синопсисъ, или краткое собраніе отъ разныхъ лътописцевъ» пише таке: «Коляда шестый идолъ, богъ праздничный, ему же праздникъ велій місяць Декемврій въ 21 день составляху».
У Минеї[123] Дмитра Туптала, в житті св. кн. Володимира теж згадується Коляда як поганський бог зимових свят.
Московський історик Карамзін пише, що 24-го грудня руські язичники (погани) славили Коляду як бога «торжествъ й мира».[124]
Польський мовознавець Л інде в своєму словнику пише, що Коляда – це «ім'я київського божка, який вважався богом свята, як Янус[125] у римлян; в Києві його святкували 24-го грудня з веселощами та розмовами, з чого є ще сліди в іграх, танцях, піснях».[126]
В одному з додатків до «Судебника» від 24-го грудня 1636 року забороняється сходитись на «мирскіе игрища». Мета заборони: «Коледы бы и Овсеня… не кликали».[127]
В околицях Москви в навечір'я Різдва Христового кликали «Коледу й Усень».[128]
Снєгірьов пише, що в москалів коляда – це день перед Різдвом Христовим. Тоді вони