ть съзьда».[139]
«Ни едина ластовица весны творить, ни чрьта едина землемърьця».[140]
«Днесь весна красується, оживляющи земное естьство».[141]
«Весна убо украшаетъ цвъты землю».[142]
Що ж до походження самого слова «весна», то в науковій літературі є кілька більш-менш імовірних припущень. Так, Карл Рейф у своєму словнику виводить слово «весна» з санскритського «Vasanta» – свято весни. В словнику Крейзбра[143] слово «весна» пояснюється індійським «Вішну».
Дехто з дослідників вважає слово «весна» співзвучним з гебрейським (старожидівським) «Nisan» – що означає не тільки місяць березень, а й інші весняні місяці, з яких квітень називається «lar».[144]
Снєґірьов висловлює припущення, що від ясности (маси світла) цю пору року могли наші ж предки називати «ясна», а з додатком губного звуку «в» вийшло «в-ясна».[145]
В українській мові, як і в мовах інших слов'янських народів, крім слова «весна», вживається і «ярь».
«Ярь – наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати».[146]
А звідси і «ярина», «ярове поле», «ярові хліба» і т. д.
Слово «ярь»[147] імовірно споріднене з словом «Ирь».[148]
Початок і час тривання весни, як відомо, залежать від кліматичних умов чи, краще сказати, від географічного положення країни. Колись було багато спроб визначити межі весни (її початок і кінець) для тієї чи іншої місцевости. Так для України (імовірно, для Києва) в рукопису XVI століття час тривання весни визначається так:
«Весна отъ Благовтэщеньева дни до Рожества Ивана Предтечи, а въ ней 90 і день и четверть дни».
В рукопису 1637 року:
«Весна отъ Благовтзщенія до Рождества крестителя Іоанна дній 901/2 дни».
А в XVII столітті весна визначається так:
«Весна убо начинается отъ 24 марта луны до 24 іюня».[149]
Залежно від кліматичних умов і періоду року змінюється стан рослинного й тваринного світу – фенологічні ознаки.[150]
Існує народня фенологія і наукова. За народньою фенологією весна починається тоді, коли пташка-вівсянка засвище свою пісню: «Кидай сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розіб'є.
Наукова фенологія в переважній більшості будує свої спостереження на рослинах. Наприклад, проф. В. А. Погґенполь[151] на підставі своїх 22-літніх спостережень у м. Умані встановив вісім фенологічних періодів у році: сім у час вегетації і один – без неї (зима), а саме:
1. Передодень весни – 23-го березня. Починають цвісти ліщина звичайна (Corylus avellana L.) і ті дерева й кущі, які цвітуть перед появою листя.
2. Рання весна – 22-го квітня. Починають цвісти ясень звичайний (Fraxinus excelsior L.) і ті дерева та кущі, в яких цвіт і листя з'являються одночасно.
3. Весна – 10-го травня. Починають цвісти каштан кінський (Aesculus hippocastanum L.) і ті дерева та кущі, в яких цвіт з'являється після листя.
4. Раннє літо – 25 травня. Квітують жита, а також цвіте багато кущів та трав'янистих рослин, дозріває черешня (Prunus avium L.),