– оперативна група. Тепер кілька слів постраждалому Ловцеві снів, – ведуча протягнула мікрофон трохи збитому з пантелику, збентеженому Ніколасу.
– Я викликав таксі і автомобіль потрапив в мій прямий ефір. Думаю, це дещо вибило з колії водія. Далі він поводився досить дивно. Пропонував цукерки, купив квіти, потім мені прийшло повідомлення від справжнього водія таксі, але я не подав вигляду. Встиг непомітно попередити Ганну, йому сказав, що ми дуже поспішаємо, і нас чекають на показі. Далі я спробував вмовити його зупинитися на заправці, в нього майже закінчився бензин, але він відмовився. Незабаром після цього, дорогу перекрив другий автомобіль і… все сталося занадто швидко.
Коли вони зникли, я зміг добігти до заправки і викликати поліцію.
– Значить, ти вважаєш, що Ганна Шиян – це "наш" художник, який підписує картини "А.К."? – Серйозно поставив питання Лангре.
– Так, так вважаю. І що тепер робитимемо? – Схвильовано сказав Стажер.
– Навчися розставляти пастки.
Глава 22
"І в гарному саду змії водяться".
Гай Юлій Цезар.
Ніколас опритомнів у лікарняній палаті. Потилиця саднила, а в голові трохи шуміло, але в цілому він почував себе цілком стерпно. Підвівшись на ліктях, Ніколас обвів палату поглядом і полегшено видихнув, коли побачив Ганну. Та спала у кріслі, підігнувши під себе ноги – як завжди неймовірно прекрасна. Мабуть, чекала, коли він опритомніє і сама не помітила, як задрімала. Слава богам вона була в безпеці. Ніколас правда не розумів, як їй вдалося вирватися з лап викрадачів, але з цим він розбереться пізніше.
Найголовніше, що зараз вона була поруч, що все було недаремно.
Ганна раптом здригнулася і різко розкрила очі. Вона кілька разів моргнула, ніби проганяючи сон, а, помітивши, що Ніколас прокинувся, тепло йому посміхнулася.
– Я вже зачекалася тебе, тільки що мені приснився жахливий кошмар, – дівчина помасажувала віскі і звісила ноги на підлогу. – Приснилося, що я померла.
– Багато людей вважають, що смерть уві сні – самий кращий спосіб померти. Спокійно, без тортур або болю. Один мій друг говорив, що ангели забирають тих, хто помирає уві сні на небо. Але іноді попадаються незграбні ангели, які можуть випадково впустити їх назад. Розкажи, – попросив Ніколас, – що тобі снилося?
– Уві сні я усвідомлювала, що сплю, що застрягла в жахітті. В пам'яті спливали тільки окремі короткі уривки з мого життя. Вони крутилися, немов осіннє листя на вітрі, і я ніяк не могла вхопитися, впіймати хоч один. Ніби деяка сила заважала всім спогадам з'єднатися, щоб я не змогла побачити картину того, що відбувається цілком. Спочатку я йшла пізно ввечері через парк, але дорога все ніяк не закінчувалася, а тіні навкруги здавалися живими.
Потім картинка змінилася і я опинилася у своєму ліжку, в ізголів’ї висів ловець снів, хоча я не пам'ятала, звідки він у мене з'явився. Після – настала пітьма, і я опинилася у величезному лабіринті, де не було нічого, крім голих сірих стін, – Ганна мерзлякувато