Украинско-российские взаимоотношения в 1917–1924 гг. Обрушение старого и обретение нового. Том 1
228 с.; Шубин А. В. Старт страны Советов. Революция. Октябрь 1917 – март 1918. СПб.,2017. 448 с.; Костриков С. П., Кострикова Е. Г. Локомотивы истории. Революционный 1917. М., 2017. 224 с.; От Великого Октября к советскому социализму. Взгляд 100 лет спустя. М., 2017. 495 с.; Революция 1917 года глазами ее руководителей. М., 2017. 351 с.; Гефтер М. 1917: неостановленная революция. Сто лет в ста фрагментах. В разговоре с Глебом Павловским. М., 2017. 224 с.; Идзинский В. Движущие силы и сущность Великой российской революции. М.,2017. 180 с.
В Украине новейшие подходы и позиции были обозначены главным образом в журнальных публикациях и выступлениях на конференциях. Среди них: Виступ академіка В. А. Смолія на міжнародній науковій конференції «Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження (1917–1921 рр.)» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 1 червня 2017 р.) // Український історичний журнал. 2007. № 3. С. 4–7; Верстюк В. Ф. Від «Великой Октябрьской социалистической революции и гражданской войны на Украине (1917 – 1920)» до «Нарисів історії Української революції» й далі: трансформації дослідницької парадигми // Український історичний журнал. 2017. № 3. С. 8–23; Міжнародна наукова конференція «Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження (1917–1921 рр.)» // Там же. С. 211; Он же. Революція 1917–1921 рр. у різних форматах (гортаючи числа «Українського історичного журналу») // Там же. № 6. С. 105–122; Он же. Центральна Рада – активній чинник національно-демократичного дискурсу революції // Круглый стол к 100-летию Украинской революции. Эпоха Центральной Рады (март 1917 – апрель 1918 гг.) Взгляд из современности. 22 ноября 2017 года. Программа.
19
См., напр.: Горєлов М. Є., Моця О. П., Рафальський О. О. Цивілізаційна історія України. К., 2005. 632 с.; Яковенко И. Г.Познание России. Цивилизационный анализ. М., 2012. 671 с.; Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь. К., 2016,284 с.; Стан сучасного українського суспільства: цивілізаційний вимір. К., 2017 198 с.
20
Беляков С. С. Весна народов. Русские и украинцы между Булгаковым и Петлюрой. М., 2020. 749 с.
21
Толочко П. П. Киев и Новгород в Х – ХIII вв. Исторические очерки. К., 2018. 256 с.
22
Там же. С. 172.
23
Толочко П. П. Древнерусская народность. Воображаемая или реальная. К., 2010. 300 с.; Он же. Откуда пошла Русская земля. К., 2016. 292 с.
24
См.: Брайчевський М. Ю. Про походження українського народу // Матеріали до української етнології. Вип. 1(4). К., 1995. С. 72–82; Ричка В. М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації // Український історичний журнал. 2001. № 2. С. 23–33; Баран В. Д., Баран Я. В. Історичні витоки українського народу. К., 2005. 208 с.; Залізняк Л. Походження українців: між наукою та ідеологією. К., 2008. 104 с.
25
Залізняк Л. Новітні міфи та фальшивки про походження українців. К., 2008. 136 с.
26
Лисяк-Рудницький І. Формування українського народу й нації (методологічні завваги) // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. Т. 1. К., 1994. С. 27.
27
См.: Котляр Н. Ф. Історія дипломатії Південно-Західної Русі. К., 2002. 248 с.
28
История