вправ.
Готов
чекати
скільки треба,
Але вогонь
мій
вже горить.
Країна чахне,
бачить небо,
Що наша
влада
тут творить.
Хоча не наша,
а Російська
Вона продасть
країну всю
За газ,
за я́рлики
ординські,
За те,
щоб бути
у строю.
Ти подивись,
що роблять
гади —
Корупція
та свавілля́
І хочуть
мову
знищува́ти
Прикрившись —
хартія добра.
А що на сході,
що там в Кри́му?
Ніби нема
країни жил —
Ні мови —
честі України —
Братва та флот
російських сил.
Я пам’ятаю
ветеранів,
Що тренували
нас тоді.
Вони
нам все
розповідали —
Кавказу
барви
та вогні.
Вони
в Чечні
фронти тримали,
Щоб на
Крим наш
не йшла Москва.
Та у літах
четвертих гнали
Тих,
кто
приїхав за хабар —
Цих супостатів
синьо-білих,
Що рабський нам
пригріли пар.
А зараз що?
Коли напливи?
Робити діло
вже пора.
Донбасу ми
чужі та страшні,
Їм Кремль там
промив мізки.
Алярм підняти
буде важко,
Вкраїнський пряник варт,
й різки.
Бідніють люди —
це навколо,
Спасибі Богу,
що не ми,
Але не може
бути довго
Цей без
– законня
фальші
мир[63]» —
Тарас
на выдохе
остался,
И встал
дед
с кресла,
после – сел
И вот уже
ответ раздался,
Теперь Ігнат
слова пропел:
«О, мій онук,
не в поспіх діло.
Ми «банду геть»
закричимо,
Коли
збагатитися
сміло
Нам підвернеться
часу тло.
Патріотизм —
це гарна справа,
Я сам колись
був у вогні,
Але
якщо
без капіталу
Тоді
не треба
це мені.
І не дивись
ти так
на мене
Я
у ненависті
вже свій.
Дух
революції
поверне
Мені грошей,
тобі
світ мрій.
Не ображайся,
але з часом
Ти зрозумієш
всіх та все,
Так
в Україні
є проказа
Вона для мене
інша є.
Донецький