Отсутствует

Скарбниця народної мудрості


Скачать книгу

з нещастям на одних санях їздять.

      Кому щастя, той на киї випливе.

      Щастя має ноги, а біда – роги.

      Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду.

      Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.

      Як не було талану, не буде й долі.

      При нещасті і розумний подурнішає.

      Із щастя та горя скувалася доля.

      Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.

      Без лиха не бува добра.

      Вдар лихом об землю.

      Що буде, то буде, а більше копи лиха не буде.

      Бува лихо, що плаче, а бува, що скаче.

      Перемелеться лихо – добро буде.

      Що буває, те й минає.

      Хто горя не бачив, той і щастя не знає.

      Справжнє щастя завжди попереду.

      Щастя знає, кого шукає.

      Вади людської вдачі й поведінки

* * *

      Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»

      Що на людях видно, то й собі жадно.

      Заздрість здоров’я їсть.

      Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом.

      Чує кіт у глечику молоко солодке, та морда коротка.

      Є в глечику молоко, та голова не влазить.

      Не дурний крук, щоб впустив з рук.

      На чужий коровай очей не поривай, а свій дбай.

      Заздренному боком вилізе.

      За копійку аж труситься.

      В чужих руках завше більший шматок.

      На чужій ниві все ліпша пшениця.

      Як мед, то ще й ложкою.

      Своє з’їв і на моє зазіхає.

      Від користі серце нам’яте.

      Вовк і лічене бере.

      Повадиться вовк до кошари, так все стадо перебере.

      Дайте мені та ще й моїм дітям!

      Найміть мене обідати.

      Всім по сім, а мені таки вісім.

      Гребе, як кінь копитом.

      То лиш курка від себе гребе.

      Бездонної бочки не наллєш.

      Дірявого мішка не наповниш.

      У скупого все по обіді.

      Скупий складає, а щедрий споживає.

      На тобі, небоже, що мені негоже.

      І сам не гам, і другому не дам!

      Пес на сіні лежить – сам не їсть і другому не дає.

      Як «на», то чує, а як «дай», то глухий!

      У нього не розживешся і серед зими льоду.

      Тонув – сокиру обіцяв, а витягли – топорища шкода.

      За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.

      Це такий, що за шматок кишки піде сім вірст пішки.

* * *

      Менше вкусиш, швидше ковтнеш.

      І тяжко нести, й жалко кинуть.

      Гірко з’їсти, і шкода покинути.

      Сього-того по макітерці та й годі з мене.

      Із’їв, як за себе кинув.

      Оце їсть! Аж поза вухами лящить.

      Наша невістка, що не дай, то тріска.

      Як молодим бував, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю.

      Напав нежить, ніде й шматок хліба не вдержить.

      На гарячку слаба, а без пам’яті хліб їм.

      Допався, як дурень до мила.

      Вип’є і з’їсть за трьох дурних і за себе, четвертого.

* * *

      Хвалилася сова своїми дітьми.

      Нема краще понад мене та понад попову свиню.

      Роздайся, море, – жаба лізе!

      Не