Отсутствует

Скарбниця народної мудрості


Скачать книгу

за пень – простояла цілий день.

      Одне «зараз» краще трьох «потім».

      У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.

      Поки приберешся, то бояри й мед поп’ють.

      Сидить-надувається, три дні в чоботи взувається.

      Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.

      Як до діла, так і сіла.

      Сів і прилип, як до смоляної лавки.

      Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.

      Перш ти мене підвези, а потім я на тобі поїду.

      Під дощ хати не криють, а коли ясно – і сама не тече.

      Не так лінь, як неохота.

      Працює через пень-колоду.

      Що напряла, та й те миша вкрала.

      Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере.

      Так хочеш робити, як собака орати.

      Б’ють не лежачого, а ледачого.

      На цьому далеко не поїдеш – де сядеш, там і злізеш!

      Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.

      Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.

      Готовеньке й кішка з’їсть.

      Не кивай на сусіда, коли сам спиш до обіда.

      Проковтнути хочеться, а прожувати ліньки.

      У нероби завжди неврожай.

      Думкою в небі, ногами в постелі.

      Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.

      Як їв – то аж упрів, а як працював – то аж задрімав.

      Їсть за вовка, робить за комара.

      На роботі умліває, а біля миски упріває.

      У лінивого піч до спини пристала.

      Не б’є, не лає, та ні про що й не дбає.

      Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти.

      Якби хліб та одежа, їв би козак лежа.

      Лежачий камінь мохом обростає.

      Лежачий зайця не піймає.

      День гуляє, три слабий, а на п’ятий – вихідний.

      Спиш, спиш, а спочити ніколи!

      Спать до обід, то присниться і ведмідь.

      Як спати до дня, присниться бридня.

      Як не надолужив на спанні, то на взуванні.

      Як спить, то не їсть, а як їсть – не дрімає.

      Виспався, та не вилежався.

      Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить.

      В роботі «ох», а їсть за трьох.

      Кожух лежить, а дурень дрижить.

      Ото й горе, що риба в морі.

      Сюди тень, туди тень – та й минув увесь день.

      Посидь, сусідко, ще трохи видко.

      Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.

      Покіль будуть бариші, не стане в баби душі.

      Люди жать, а ми лежать.

      Він би й рад косити, та нікому косу носити.

      Ледача шкапа скрізь припинки має.

      Ховається від роботи, як пес від мух.

      І за холодну воду не береться.

      П’ятий день не робим, а два відпочиваєм.

      Зробиш, та в свинячий голос.

      Тільки ґав ловить та витрішки продає.

      З лежі не буде одежі, а за спання не купиш коня.

      Ледаще на віник та на смітник годяще.

      Ледачий, хоч по смерть посилай.

      Як голоден – робити не годен, як ся наїв, то лиш би й сидів.

      Лежачий плуг скоро поржавіє, ледача людина скоро постаріє.

* * *

      Чи так, чи не так, а не буде з риби рак.

      Замкнув вовка межи вівці