Дякую тобі. Daria Moroz

Ти ще дитина, хоч і змушена була рано подорослішати!

      – Я не можу його покинути, все ж таки він мій батько. У мене окрім нього нікого не має.– я кладу кружку на стіл та вожу пальцем по ободочку.

      – Що за несинітниці! – вона посміхається.– У тебе є я, Лілі, Кетрін! – вона підходить до мене та міцно обіймає. – А Макс, щоб ти знала, то він закоханий в тебе по вуха! Але не здавай мене йому.– ми сміємось.-Добре ти пий каву, а я піду приведу себе до ладу.