href="#image16_6479f3151ebfcb4f682a9169_jpg.jpeg"/>
Я вимикаю телефон та кладу його до сумочки. Швидко попрощавшись з подругами іду додому.
– Я ж казала що він та його сімейка мудаки! – вслід мені ричить Кетрін.
– Не кажи так, він її кохає, це все його мати! – огризається Лілі.
Дорогою додому я знову замислилась про життя, буття, минуле, майбутнє. Мені здається що проблеми в житті безкінечні. Можливо це і є доросле життя? А можливо це просто, як кажуть,,чорна полоса,,. Раніше я думала, що все що твориться в моєму житі є як випробування за щось. Думала що я не така! Ненормальна! Зараз мені спадає на думку що всі ці екзамени життя можливо для чогось, більшого, вищого!? Можливо я маю чомусь навчитись? Щось зрозуміти? Хм, мені потрібен час, все це обдумати!
Підходячи до будинку помічаю світло та гучну музику. Ех, заходжу, тато сидить уже такий як потрібно, з ним якась жінка. Я бачила її пару разів.
– Що ти робиш? Ти обіцяв не пити! – на піднятій ноті звертаюсь я до тата.
– Іди до себе в кімнату, розкричалась тут! – бовкнуло те стерво, ще й махнула рукою в мій бік ніби я пусте місце.
– Що ти сказала? Ти взагалі рот свій закрила, я з татом розмовляю, а не з тобою! – я кидаю на підлогу підбори що несла в руці, та сумку. Я йшла босою. Охота розтовкти їй пику об стіл, ще один звук з її посохлих, пропалених дешевим спиртним губ і вона своє отримає. Вона стукає тата по руці.
– Мія, не говори так зі своєю мачухою, з сьогоднішнього дня, це моя дружина, вона буде жити з нами.
– Через мій труп! Мені вистачає одного алкаша! – спокійно Мія, спокійно. Кров так і бурлить, серце колотиться, повертаю голову до цієї сучки, а вона посміхається, закинула ногу на ногу, ніби цю війну вона виграла. Я іду до своєї кімнати, заходжу та замикаюсь з середини, піднявши голову в гору надіюсь розгледіти …не знаю, що я там хочу розгледіти, там стеля і все. Що робити? Куди піти? Це капець, я навіть не маю куди піти, ні тітки, ні бабусі. Потрібно зняти це плаття. Швидко одягаю джинси, рвані на колінах, майку рожевого кольору, білі кросівки, спортивку, як у групи підтримки. Вмикаю телефон та пишу Лілі:
Я
Лілі
Я
Лілі
Я
На екрані висвічується 31 пропущений від Алекса, 9 смс. Я вирішую не читати, тому знову швидко вимикаю телефон. Хватаю до сумки: запасні трусики, духи, косметичку. Беру небагато коштів зі своєї схованки та вилажу через вікно. Сідаю на,.харлея,,, рюкзак кидаю до корзини, наушники у вуха і їду. Як зазвичай музика пробиває мене до кісточок, грає спокійна пісня. Вечірній прохолодній вітер обдуває моє змочене каплями дощу обличчя.
Не хочу думати за тата, за його нову пасію, за Алекса та його сучку – маму. Хочеться забутись. Тому швидко їду до Лілі. Не вистачало ще мені зустріти по дорозі цього брехуна. А можливо він сидить дома? Зі своєю ідеальною мамою в бездоганному будинку, з успішним татом. Пішли вони всі…
Проїжджаю клумбу квітів, не знаю що за вид але вони бездоганні. Бутон крупний рожевий.