Він наполягав, щоб у лекції – ніби на автоматі повторюючи кілька разів – «напхати побільше реклами», щоб у перспективі це сприяло фірмі, як імпортерові, щоб можна було швидше збувати новітнє західне медичне обладнання в Україні та Східній Європі, а потім, коли справи підуть, як по маслу, вийти на інші ринки, особливо кавказьких та середньоазійських країн: о, це взагалі було би круто – стати єдиним представником у тій глушині, великі й безмежні простори, а значить, і бізнес-можливості – ось що таке, друже, Схід.
– А як же турбота про соціальне майбутнє? – підколов його Зарецький.
– Це для науковців і тих, хто сильно про це хвилюється, – затягнувся сигарою директор і зморщив лоба, – всі ці балачки й переживання – дуже добре, я не проти, але для нас головне – збут, бо лише це нас годує. Так що твоя наукова нісенітниця – це прекрасно, але в міру, в ній має бути реклама. Реклама і ще раз реклама! Якщо нема реклами – тоді взагалі нема що робити.
Директор трохи лукаво зиркнув на Зарецького, але той не подав виду, ніби звернув увагу на останню фразу.
– Ясно.
– Побільше піару, друже, побільше піару! Я хочу, щоб про наше обладнання дізналися всі: від беззубої бабусі до першого-ліпшого багатого Буратино. Щоб вони лише про це говорили і вірили, ніби більше не зможуть без цього жити. Щоб вони приходили в поліклініки та лікарні і розпитували, чи є таке медичне обладнання. Розумієш?
– Ну чого ж не розумію?
– Важкі часи, друже. Працювати треба не лише через «верхи» – крапати на голову великому бізнесу та чиновникам, а й через «низи» – сарафанне радіо ще ніхто не відмінив і навряд чи відмінить, – усміхнувся він.
– А коли «верхи» не хочуть? – запитав Зарецький.
– Тоді «низи» біжать на діагностику туди, де краще медичне обладнання.
– Ясно.
– Ще поки нічого не ясно, коли почнуться продажі – тоді стане зрозуміло, – посерйознішав директор.
– Ясно, – усміхнувся Зарецький.
Щодо «низів», то він ставився трохи скептично до подібних ініціатив свого директора, але не подавав виду: така піар-стратегія, фактично, не давала результату в провінції, хоча була трохи успішнішою в мегаполісах, адже в провінції значно менше приватних клінік, які в кожній області можна перерахувати на пальцях, іноді навіть однієї руки. Богдан стомився переконувати директора, що варто працювати з великими корпораціями і на них сконцентрувати свою увагу, запроваджуючи відповідну маркетингову та рекламну політику, бо якщо ганятися лише за дрібними клініками, то так важко не опуститися до базарної роздрібної торгівлі; ясна річ, у тих випадках, коли обладнання непристойно дороге та ексклюзивне, – такі кроки виправдані й результативні, але в інших випадках – це марнування часу. Саме для цього Зарецький запустив інтернет-магазин, який призначений був покривати передусім замовлення на недороге обладнання.
2
Покинути