Не бентежитиму читача «відкриттям», що важко вигадати кращі солодощі за мед. Обмежуся реальною пропозицією: змолоти кілька кілограмів буряка або моркви (можна й того й іншого) і бовтанку (кіло солодощів на відро) полити стрічку так щедро, як це дозволить маса солодощів. Перестаратися неможливо. До речі, буряка (цукрового, Циліндри, Детройтського) для солодкого підживлення рослин (і не тільки картоплі) треба вирощувати побільше. Він невибагливий, не вимагає особливої уваги, добре зберігається, а в жнивну весняну пору важко переоцінити роль солодкої підгодівлі у розвитку кореневої системи кожного молодого саджанця. Тим більше що іншого настільки ж доступного джерела солодкості, як буряк, навесні просто немає. Звісно, якщо є можливість обзавестися мелясою (патокою), то можна запастися нею для солодких поливів. Детальніше про роль цукрів у харчуванні рослин говоритимемо в другій частині.
З появою сходів треба «подбати» про колорадських жуків. Необтяжливим можна вважати такий підхід. При появі перших жуків на кущиках, що визирнули з землі, треба зібрати жуків у відро з солоною водою. Досі ми так і робили: бабусечка вручну збирала перших жуків і листочки з кладками яєць. І так було до знайомства з Віктором Васильовичем Єгоровим (у розділі 1 розповідалося про сачок Єгорова). Тепер ми зможемо ловити жуків сачком і віником. Це окупиться з верхом. Грядки перебуватимуть у виграші навіть наступного року – менше жуків влаштується у них на зимівлю. На городі невигідно жити одним днем.
Коли кущики піднімуться на 10–15 см, у стрічках можна розкладати підсолоджений ЕМ-силос. Стільки, скільки хочеш. Але – ПІДСОЛОДЖЕНИЙ! У цьому випадку немає небезпеки, що картопля почне жирувати: цукри не дадуть (про це – у другій частині). Заодно ЕМ-силос збільшить шар мульчі і зменшиться небезпека озеленення бульб. Розкладений силос щоразу поливаємо, але не рясно.
Настає час збирання. Оскільки в кожному кущику в основному тільки 1–2 стебла, то і бульб під ним мало – 2–4 штуки (дрібних немає). Усі бульби лежать біля поверхні, і тому картоплю можна буквально «копати очима»: підвести під кущик садові вила, підчепити його, нагнути вила, ПОБАЧИТИ всі бульби, вибрати їх і повернути землю назад.
Зібрану грядку (бажано того ж дня!) засіваємо яровим сидератом (фацелією, вівсом, гречкою, майорами, гірчицею, редькою олійною…) і мульчуємо. Віталій Трохимович Гридчин, який уже понад півстоліття випробовує сидерально-безорну агротехніку, називає цей прийом «використанням тіньової вологи». У середині серпня, коли викопують картоплю, кожна крапля вологи – як золото.
А що з морквяно-цибулевою смужкою? Треба своєчасно вибрати головки цибулі, що придатні для вжитку (з діаметром 25 і більше міліметрів), а весь дріб’язок залишити зимувати в грядці. Аналогічно чинимо з морквою – кращі коренеплоди восени вибираємо, а ті, що гірші (не менше 3–4 на метрі смужки), залишаємо в землі.
У наступному сезоні на місці картопляних стрічок (рядів) можна посадити будь-яку капусту, навіть брюссельську, якщо вистачить терпіння стежити за попелицею. А цибуля й морква відразу виступлять у кількох амплуа.
Уся морква