секунд розлючений і сконфужений Ейнджел отупіло телющився на себе з боку… ну, напевно, не зовсім із боку, але якось мовби ззовні. Складалося враження, нібито протягом цих кількох секунд на передньому сидінні сидять, цілковито зливаючись, два створіння: безтілесне, але справжнє Ейнджелове я, та фізичне тіло Ейнджела з чимось чужим усередині.
А потім оте щось, що заволоділо тілом американського менеджера, примусило це тіло натиснути на педаль газу. «Nissan Sentra» рвонув уперед, прямуючи на мотоцикліста, який стояв перед потоком машин, упираючись ногою в асфальт. Ейнджел скрикнув і випростав руку, намагаючись зупинити себе – того, що в машині, – і тільки тоді збагнув, що зв’язок із тілом зник остаточно. Машина гайнула вперед, а Ейнджелове я – невагоме, невидиме – залишилося висіти в повітрі. По тому кольори швидко померкли, і хлопець провалився в пітьму – у найглибший колодязь із усіх, що він міг уявити…
Дорогою до мотоцикліста сріблястий «Nissan Sentra» збив трьох дорослих пішоходів і підім’яв під колеса восьмирічну дівчинку. Із гуркотом знісши мотоцикл, седан врізався в бік старезного пікапа «Chevrolet LUV», який перетинав перехрестя. Мотоцикліста, як ляльку, затиснуло між сплющеним капотом автомобіля та бортом «Chevrolet». Світло-синій «Hundai Accent», що їхав за пікапом, не встиг загальмувати та розніс на друзки задню частину кузова «Chevrolet». Мотоцикліст, харкаючи кров’ю, безперестану кричав і намагався виборсатися з пастки між машинами.
Проте найдивніше відбулося після зіткнення. Водій легковика «Hundai» вийшов із машини, дістав із багажника гайковий ключ для колісних болтів – продовгуватий шматок металу з шестикутною виїмкою на загнутому кінці, – а тоді, перш ніж його встигли зупинити, зірвав із мотоцикліста шолом і трьома ударами розтрощив йому голову.
VII
Субота, 10 січня, 09:14 (UTC-5)
Ферма «Ла Сьєра Орієнталь»
Провінція Ґуаяс, 75 км на схід від уаякіля, Еквадор
Естебан Петек був змушений зупинити трактор і відчинити дверцята. Двигун стих, і чоловікові полегшало, принаймні більше не двоїлося в очах і вмовк нав’язливий шепіт у голові, проте нудота не минула.
Фермер уперся ліктем у коліно і вихилився з кабіни. Посидів так хвилину. Вдихнув запах розораної землі та подивився на слід від плуга. Ніби все гаразд – гіркуватий клубок відступив. Та щойно чоловік повернувся у нормальне положення та поклав руки на кермо, щоб продовжити оранку, його голову проштрикнуло розжареною шпицею. Біль ужалив так, що Естебан мимоволі крекнув. Голова немовби перетворилася на сталеву коробку, напхану всяким мотлохом – болтами, гайками, заклепками, шпильками та голками (голок, напевно, було найбільше), – яку хтось добряче струсонув. Пекучі щупальця поповзли до скронь і лоба, хоча найдужче запульсувало в потилиці. У вухах дзвеніло.
Слідом за болем повернулися нудота та запаморочення. Естебан вивалився з кабіни свого «John Deere», зістрибнув на землю, здивувавшись тому, що ноги ледь не підломилися, і зігнувся навпіл біля масивного заднього колеса. Він голосно кавкнув – нічого не сталося, – сплюнув, віддихався і за другим разом одним махом звільнився