бідняк. Не всі народжені для статків.
Коли математик, медик чи архітектор щасливий, то це щастя, ясна річ, залежить від природи, що народила його для того. А без неї він – бідолашна й смішна істота. Зі святим Богом низьке підноситься. А без Нього падає й високе.
Наше щастя всередині нас…[216] Нехай ніхто не жде щастя ні від високих наук, ні від поважних посад, ні від статків… Нема його ніде. Воно залежить від серця, серце – від миру, мир – від звання, а звання – від Бога.
Тут кінець: не ходи далі. Ось воно – джерело всякої втіхи, і царюванню його не буде кінця.[217]
Сродність до богослов’я
Хай же примножить Господь благовісників свого царювання! Хай відновить часи, описані в Ісаї: «Ви, хто пригадує Господа, не замовкніть».[218]
Хай засурмлять і вигукнуть ті, про яких Сам милостиво зволив питати: «Хто вони, що летять, як та хмара і немов голуби до своїх голубників?».[219]
Хай засяє отой найжаданіший день! «Уставай, світися, Єрусалиме!.. Бо темрява землю вкриває, а морок – народи, та сяє Господь над тобою…».[220]
Ці проповідники, немов бджоли із черв’ячків, народжуються зі студентів. Чи ти народжений, щоб бути студентом? Дивись, чи так воно насправді? Може, ти черв’ячок, але підроблений. З них народжуються трутні. Спершу вони з неабияким шумом ведуть свій хор, та під кінець бувають посоромлені й вигнані з Божого дому.
А може, ти народився до цього лиш почасти, а твоя головна сродність стосується іншої справи. Та й який із тебе проповідник, коли ти сам Божому Царству противник?
Стережися.[221] Перевір ретельно. Роздивись як слід… А коли воно справді так, і не марнославство, не прибуток, а сам Господь кличе тебе вродженою любов’ю до самої справи, тоді йди вслід за Ним і прибирайся до звання.
Облиш усі справи. Тому ти народжений до цього, що інші – до іншого. Тікай від гамору. Обніми самоту. Люби бідність. Цілуй чистоту. Дружи з терпінням. Вивчай священні мови.[222] Навчись хоч однієї твердо й будь у колі книжників, навчених для Царства Божого, про яких каже Христос: «Кожен книжник, що навчений про Царство Небесне…».[223]
Ось навіщо ці книжники вчать мови! Не бійсь! Голод, холод, ненависть, гоніння, наклеп, лайка й усякий труд не тільки стерпні, але й солодкі, коли ти народжений до цього. Господь твій – сила твоя.[224] Усе це зробить тебе тільки гострішим і крилатішим. Природне прагнення, ніби джерельний потік чи полум’я, швидше рветься крізь перепони.
Привітайся зі стародавніми поганськими філософами. Поговори зі вселенськими отцями.
Нарешті, підеш у землю ізраїльську, в сам Вифлеєм, у дім хліба[225] й вина, у священний храм Біблії, співаючи з Давидом: «Я радів, як казали мені…».[226] Як же небезпечно входити в цей чертог! Май одежу.[227] Омий руки й ноги. А вже потім сідай за цей безсмертний стіл. Та стережись! Не пхайся в сільницю разом із паном.[228] Пам’ятай, що це не твоя