[…]
Кілька символів, тобто загадкових, чи таємничих, образів з поганського богослов’я
Не хочеться мені з вами розставатись. Мені дуже подобаються чиїсь слова, мов, дружня бесіда в дорозі – це візок. А наше життя – дорога.
Григорій. Прошу ж із саду до моєї світлиці… Так, дружня бесіда – це той візок, що полегшує мандрівникові дорогу. І він стає ще кращий тоді, коли котиться на пророчих колесах. О колеса! О найсолодша вічносте! Щасливий, хто привчив свій погляд до твого осяйного блиску. Він частіше бачить тебе й смакує тобою.
Ось де справжня манна, а зерно її – дрібне, як коріандр,[283] – насолоджує смак своїх любителів різними втіхами, немов коштовний діамант, що радує око барвистими відблисками. Той, хто хоче вгамувати свій голод без неї, прагне закидати жменею піску океанську безодню, а однією краплею охолодити вогненне царство. Він обіцяє своїй душі широку розкіш, засадивши її, немов орла, в тісну яскиню й не розуміючи, що
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.