глини вродливу Жінку. Виліпи її за подобою своєю, але так, щоб у неї все було жіночне і красиве». І став Білобог створювати із золотої глини Красуню-жінку. А Сокіл-Род слідкував за творенням і підказував, якими мають бути її частини тіла. Коли творіння було завершено, Сокіл поглянув на прегарну постать Жінки і мовив: «Це є Краса». Злетівши з Прадуба, Творець вдихнув життя у вуста Красуні. Тієї ж миті та ожила, огляділася і промовила: «Як довго я спала». «Так, ти спала вічність, – промовив до неї Сокіл, – а тепер ми даємо тобі життя. Ось Земля перед тобою. Ти маєш іти туди і зачати рід Перших людей». «А хто я? Як мене звати?» – запитала Жінка. «Ти є Слава, – відповів їй Сокіл-Род, – таке твоє ім’я, тому що ти перша Людина на Землі. Перша Жінка. Отже, ти маєш бути славною, адже ти будеш першою Господинею на Землі». «Що ж я маю робити на Землі?» – запитала у Творця Слава. «Ти мусиш народжувати дітей, – відповів Сокіл, – годувати і ростити їх»…
– Як наша мама Ладомира, так? – раптом озвався несміливим голоском Добромир.
Святовид від несподіванки запнувся на півслові, поглянувши спочатку на малюка, який щирими оченятами дивився на нього. Тоді перевів погляд на старого боярина, який, скривившись, повертів головою. Видно було, що почуті дитячі слова причинили йому душевного болю.
– Так, – кивнув головою Святовид, швидко міркуючи, як вийти із непростої ситуації розповіді про Велику Матір, коли перед тобою сидить двоє малюків, які не знали рідної материнської любові, а отримували її від чужинки Ладомири, яка замінила кровну матір.
Не ставши заглиблюватися у деталі розповіді, щоб не порівнювати Ладомиру із Великою Праматір’ю, Святовид вирішив пропустити детальний опис Слави, знову зиркнувши на свого батька. Той продовжував сидіти на своєму місці, похитуючи головою.
– «Роде Великий, – промовила Слава, – я бажаю йти на Землю». «Іди», – відповів їй Творець. Ось так на Землі з’явилася Перша Жінка, яка стала матір’ю Перших людей на Землі.
– А як з’явилися перші чоловіки? – із дитячою наївною цікавістю запитав Переслав.
– Зараз розповім, – радо промовив волхв, переходячи на іншу тему розповіді. – Після того, як пішла Слава на Землю, звернувся Сокіл-Род до Білобога: «Сину мій, пірни на дно Священного озера і підійми звідти єдиного каменя, що там лежить». Після того як Білобог виконав прохання Творця, той знову до нього звернувся: «Ось з цього прегарного каменю витеши Чоловіка за подобою своєю». Почав Білобог виконувати свою чергову працю, витесувати великого Богатиря, а Сокіл спостерігав за його творінням і підказував, як творити ту чи іншу частину тіла. Коли Білобог закінчив свою працю, то перед ними постала могутня постать Чоловіка. Сокіл поглянув на творіння Білобога і, сказавши: «Це є Сила», вдихнув життя у вуста Велетня. І враз той ожив, озирнувся навколо й мовив: «Як я довго спав». «Так, ти спав цілу вічність, – промовив до Велетня Творець, – але тепер ти отримав життя. Ось перед тобою Земля, ти маєш спуститися на неї, щоб жити