опустила свій вантаж на бетонну підлогу і стояла, впершись у боки стиснутими кулаками. На її щоках палахкотів рум’янець, і вона обмінювалася з Лореном гнівними поглядами.
– Доктор Кейзин дозволив мені приєднатися до експедиції.
– Мені байдуже, навіть якби вам дозволив приєднатися до експедиції клятий король паскудної Англії. Я вам кажу, що літак перевантажений і я не маю наміру тягти за собою жінку у свою першу відпустку, яку я маю за півроку.
– Я не знала, що це розважальна прогулянка…
– Чи хтось викине цю відьму з літака? – закричав Лорен, обертаючись до молодих розумників, і вони набралися сміливості й зробили спробу наблизитися до Саллі. Вона схопила важкий дерев’яний мольберт і підняла його обома руками. Спроба нападу зазнала поразки. Я скористався короткою паузою і вхопив Лорена за руку.
– Будь ласка, Ло. Ми можемо поговорити?
Я майже силоміць затягнув його до ангарного офісу, хоч мені здалося, я помітив вираз полегкості на обличчі Лорена, коли визволив його з цієї тарапати.
– Пробач мені, Лорене, я дуже жалкую, що так сталося. Я не мав часу пояснити тобі…
Через п’ять хвилин Лорен вийшов із кабінету й, не поглянувши ні на Сал, ні на завмерлу групу розумних молодиків, піднявся в літак, і через мить його голова з’явилася поруч із головою пілота у вікні кабіни – він надівав навушники.
Я підійшов до наймолодшого з розумників і передав йому наказ шефа.
– Містер Стервесант попросив мене передати вам, щоб ви долетіли до Ґабороне чартерним літаком. – Потім я обернувся до інших. – Сподіваюся, ви допоможете нам із багажем.
Поки команда найвисокооплачуваніших вантажників в Африці носила багаж Саллі, вона втішалася безсоромним тріумфом. Мені вдалося прошепотіти їй суворе застереження:
– Прилаштуйся на задньому сидінні, – звелів я. – І спробуй зробитися невидимою. Ти собі не уявляєш, у якому становищі ти була. Ти не тільки мало не втратила можливість вирушити в експедицію, а й добалакалася б до того, що могла втратити роботу.
Ми були в повітрі близько десятьох хвилин, коли пілот підійшов до нас. Він зупинився й подивився на Сал зі справжнім захватом.
– Господи, леді, – сказав він, хитаючи головою. – Я віддав би свою зарплатню за місяць, щоб не пропустити такої сцени. Ото утнули, так утнули!
Саллі, яка дещо занепала духом після мого застереження, негайно підбадьорилася.
– Такі хлопці для мене не перешкода, – заявила вона, й кілька розумників, які це почули, зіщулилися на сидіннях із розгубленими фізіономіями.
Пілот весело засміявся й обернувся до мене.
– Шеф хоче поговорити з вами, докторе. Я поміняюся з вами місцями.
Лорен розмовляв по радіо з диспетчером аеропорту, але махнув мені рукою, щоб я сів поруч із ним у крісло пілота, і я втиснувся поза кермом і чекав. Лорен закінчив переговори й обернувся до мене.
– Поснідаймо?
– Я вже їв.
Він