тебе. Там є проблеми, які тільки ти міг би пояснити. Тимоті, там більш як п’ятнадцять тисяч малюнків на скелях. Багато з них – це символічні стилізовані емблеми, які лише ти…
– Докторе Кейзин, ти можеш надіслати мені копії, і я дам своє тлумачення. – Тимоті перейшов на англійську мову, яка в розмові з ним завжди була несприятливим знаком. – Сподіваюся, ти не станеш вимагати, щоб я тепер покинув інститут. Мої асистенти не зможуть працювати без мого керівництва.
Ми дивилися один на одного протягом кількох секунд. Ситуація для мене була безвихідною. Я міг наказати йому приєднатися до мене, але помічник, який не хоче працювати з тобою, це гірше, аніж узагалі відсутність помічника. У темних очах Тимоті палахкотів бунтівний незалежний дух, і я знав, що існує якась набагато глибша причина, через яку він не хоче супроводжувати мене.
– Ти, мабуть…
Я завагався. Я мало не запитав у нього, чи не стародавнє прокляття є причиною його незгоди співпрацювати зі мною. Мені завжди прикро думати, що забобон може вплинути на поведінку людини освіченої й розумної. Але я не наважився поставити це запитання, бо навіть у розмові з африканцем таким, як Тимоті, пряме запитання вважається чимось нетактовним і неделікатним.
– Причини, які спростовують інші причини, завжди знаходяться, докторе. Будь ласка, повір мені, коли я тобі кажу, що буде ліпше, якщо я не стану супроводжувати тебе цього разу.
– Гаразд, Тимоті, – смиренно погодився я й підвівся на ноги.
Ми знову обмінялися поглядами, й мені здалося, що він змінився. Вогонь, який жевріє, може несподівано спалахнути дуже яскраво, і я знову відчув якусь тривогу, навіть страх, глибоко в собі.
– Я прошу тебе повірити мені, докторе, що та робота, яку я виконую тут, нині на критичному етапі.
– Мені буде дуже цікаво ознайомитися з нею, коли ти її завершиш, Тимоті.
Мої чотири нові асистенти прилетіли на комерційному рейсі з Кейптауна наступного ранку, й ми одразу поїхали в ангар Стервесанта, де чекала на нас «дакота».
Переліт до нашої бази був шумним і веселим. Пітер дістав акордеон, а я ніколи не подорожую без своєї старої гітари. Ми виконали двійко легких пісень, таких як «Абдул Абульбуль Емір» або «Зелений натиск», і я з радістю відкрив, що Рал Девідсон насвистував із прозорістю й чистотою, які справді були чудові, і що Леслі мала дзвінке й ніжне сопрано.
– Коли ми закінчимо ці розкопи, я візьму вас на гастролі, – сказав я і став навчати їх кількох власних композицій.
Минуло вже три тижні, відколи я покинув Криваві Пагорби, й, коли ми зробили над ними коло, я побачив, що за час моєї відсутності там відбулися великі зміни. Посадкова смуга разом із конусом, який вимірює напрям і силу вітру, тяглася по запилюженій рівнині. Поруч із нею стояло кілька тимчасових будівель. Одне довге центральне бунгало, оточене житловими будинками для персоналу. Скелетна металева вежа утримувала на собі цистерну з оцинкованого заліза для зберігання двох тисяч галонів води,