з рідною дочкою. – Матері довелося вколоти заспокійливе. Завтра вранці я до неї навідаюся.
– Ми знаємо, чи Александер зґвалтували?
– Піт поки не може сказати напевно. Синці свідчитимуть, що відповідь ствердна, а ще в неї сперма у вагіні, але також вона на трусиках.
– Тобто після злягання вона встала й надягла білизну. Побачимо, чи сперма належить нашій другій жертві, якщо так ми можемо назвати труп номер два, який маємо на цей момент. – Замислившись, Аманда притисла вказівний палець до губи. – А що в нас із матір’ю? Істерика, заспокоєння. Усе доволі драматично, та дуже зручно: вона поза підозрою.
– Я думаю, вона щиро налякана тим, що сталося, і боїться, що її заарештують за холоднокровне вбивство.
Аманда глянула на темну загуслу калюжу на тому місці, де був труп.
– А по-моєму, хороший аргумент захисту. Та повернімося до батька. Може, він розбещував дочку.
Зненацька Вілл відчув, як тіло вкривається холодним потом.
– Він би на таке не пішов.
Аманда уважно подивилася на нього.
– Ти вже раніше був знайомий із цією людиною? Я маю знати.
– Що він сказав?
Вона криво всміхнулася.
– У тебе нема привілею не відповідати на мої запитання.
Віллу нестримно захотілося заскреготіти зубами, але він придушив у собі це бажання.
– Це було давно.
І тут до Аманди наче дійшло, що в неї біля ніг вовтузиться Чарлі: перебирає пінцетом волокна килима.
– Це розмова для наступного разу, – пробурмотіла вона до Вілла.
– Так, мем.
Амандин тон знову став нормальним:
– Чарлі, можете мене просвітити?
Чарлі облишив роботу і зі стогоном підвівся, потираючи коліно, щоб відновити кровообіг. Він знову стягнув з себе маску.
– З кров’ю нам не пощастило. Мрець жіночої статі має третю негативну, чоловічої – першу негативну. На килимі отут, – він показав на відбитки взуття, – майже винятково кров третьої групи, тобто вона належить мерцю жіночої статі.
– Чарлі, – зупинила його Аманда. – Змалюйте мені в загальних рисах, розкажіть історію. Адам і Кайла. Починайте.
Він дозволив собі всміхнутися.
– Це, звісно, гіпотеза, та ми можемо припустити, що за Кайлою бігли цим коридором, у бік задніх сходів. Десь на цьому місці вбивця її й наздогнав. – Він показав на відрізок завдовжки з три фути позаду них. – Ми знайшли чималий жмут волосся, зі шматком шкіри, отут. – Він вказав на інше місце на килимі. – Звідси можемо зробити висновок, що її смикнули за волосся і вона впала на підлогу. Можливо, саме в цьому місці її й зґвалтували. А може, й ні. Ймовірність того, що вона тут померла, дуже висока.
Аманда знову зиркнула на годинник. Як і Віллу, їй дуже не подобалося, що криміналісти оперували категоріями типу «можливо» і «ймовірно» замість залізної певності.
– Це та частина, де ми залишаємо