57ʹ – пен. – Гужон 8ʹ).
27 лютого 1963, Париж. Франція – Англія 5:2 (Вісньєскі 3ʹ, 75ʹ, Дуї 32ʹ, Коссу 43ʹ, 82ʹ – Сміт 8ʹ, Темблінг 74ʹ).
10 жовтня 1962, Хожув. Польща – Північна Ірландія 0:2 (Дуган 19ʹ, Хамфріс 54ʹ).
28 листопада 1962, Белфаст. Північна Ірландія – Польща 2:0 (Кроссан 9ʹ, Бінгхем 64ʹ).
1 листопада 1962, Мадрид. Іспанія – Румунія 6:0 (Гільотена 7ʹ, 20ʹ, 70ʹ, Велосо 9ʹ, Кольяр 17ʹ, Макрі 81ʹ (автогол)).
25 листопада 1962, Бухарест. Румунія – Іспанія 3:1 (Тетару 2ʹ, Манолаке 8ʹ, Костянтин 61ʹ – Велосо 9ʹ).
4 листопада 1962, Белград. Югославія – Бельгія 3:2 (Скоблар 12ʹ, 32ʹ – пен., Васовіч 88ʹ – Стокман 26ʹ, Журіон 88ʹ).
31 березня 1963, Брюссель. Бельгія – Югославія 0:1 (Галіч 21ʹ).
7 листопада 1962, Софія. Болгарія – Португалія 3:1 (Аспарухов 65ʹ, 72ʹ, Дієв 77ʹ – Ейсебіо 49ʹ).
16 грудня 1962, Лісабон. Португалія – Болгарія 3:1 (Ернані 4ʹ, 27ʹ, Колуна 54ʹ – Ілієв 84ʹ).
23 січня 1963, Перегравання. Рим. Болгарія – Португалія 1:0 (Аспарухов 86ʹ).
7 листопада 1962, Будапешт. Угорщина – Уельс 3:1 (Альберт 6ʹ, Тічи 35ʹ, Шандор 48ʹ – Медуін 18ʹ).
7 листопада 1962, Кардіфф. Уельс – Угорщина 1:1 (Джонс 23ʹ – пен. – Тічи 77ʹ – пен.).
11 листопада 1962, Амстердам. Нідерланди – Швейцарія 3:1 (ван дер Лінден 11ʹ, Сварт 75ʹ, Грот 76ʹ – Хертіг 43ʹ).
31 березня 1963, Берн. Швейцарія – Нідерланди 1:1 (Аллеман 72ʹ – Крёйвер 7ʹ).
21 листопада 1962, Берлін. НДР – Чехословаччина 2:1 (Ерлер 60ʹ, Лібрехт 80ʹ – пен. – Кучера 90ʹ).
31 березня 1963, Прага. Чехословаччина – НДР 1:1 (Машек 66ʹ – П. Дукка 85ʹ).
2 грудня 1962, Болонья. Італія – Туреччина 6:0 (Рівера 15ʹ, 47ʹ, Орландо 22ʹ, 29ʹ, 35ʹ, 85ʹ).
27 березня 1963, Стамбул: Туреччина – Італія 0:1 (Сормані 86ʹ).
1/8 фіналу. Фаворити падають, як сніг
У березні 1963 року було проведено жеребкування стадії 1/8 фіналу. За її підсумками збірній СРСР дістався один з найсильніших суперників – команда Італії. Якщо ж згадати, що на момент жеребкування у збірної Радянського Союзу не було головного тренера (Микола Глєбов і Микита Симонян працювали як тимчасово виконуючі обов’язки), стало тривожно за результат протистояння.
Довгоочікуване призначення тренера сталося в липні 1963-го – збірну очолив Костянтин Бєсков. Перед ним відразу було поставлено головне завдання: підготувати команду до чемпіонату світу 1966 року. Тому ігри з італійцями розглядалися крізь призму майбутнього світового форуму. Розмови про те, що збірна СРСР не виграє чемпіонат Європи або, що ще гірше, зійде на стадії 1/8 фіналу, вважалися крамолою і не допускалися.
Засукавши рукава, Бєсков взявся за справу. До першого матчу з Італією збірна провела п’ять товариських зустрічей, в яких здобула п’ять перемог із загальним рахунком 21:2. Після невдачі в Чилі посилено готувалася до поєдинку з СРСР і «Скуадра адзурра». Апеннінці також не програли жодного товариського матчу, здобувши по ходу перемоги над Бразилією та Аргентиною.
Московський поєдинок розпочався зі справжнього шоку з приводу складу збірної СРСР. Місце у воротах зайняв мало кому відомий голкіпер кутаїського «Торпедо» Рамаз Урушадзе. Але це був тільки початок! Проти знаменитого італійського «Катеначо» Бєсков використовував