допомогли мені освоїти спеціальний електронний інвалідний візок, комп’ютер і мобільний телефон.
Не знаю, з якою проблемою боретеся ви. Я не намагаюся вдавати, що пережив щось подібне. Та уявіть лишень, через що довелося пройти моїм батькам після мого народження. Уявіть, що вони відчували, яким похмурим бачили власне майбутнє.
Можливо, зараз ви і не бачите світла в кінці вашого власного темного тунелю, але знайте, мої батьки не уявляли, що їхнє життя може бути щасливим. Я це знаю. Вони не уявляли, що їхній син зможе не лише жити самостійно і зробити кар’єру, а й стати щасливою і життєрадісною людиною!
Більшість страхів, які мучили моїх батьків, так ніколи і не збулася. Ростити мене було нелегко, та, гадаю, вони скажуть вам, що, крім труднощів, у нашому житті було чимало сміху і радості. Згадуючи минуле, можу сказати, що у мене було на подив нормальне дитинство, в якому я мучив своїх молодших брата і сестру так само, як будь-який старший брат!
Можливо, сьогодні життя повертається до вас не найкращим своїм боком. Ви сумніваєтеся в тому, що колись стане ліпше. Кажу вам, ви й уявити собі не можете, яке щастя ви отримаєте, коли не здастеся! Зосередьтеся на своїй мрії! Робіть все, на що у вас стане сил. Ви маєте досить сил змінити свої життєві обставини. Сміливо прямуйте до втілення будь-якої своєї мрії.
Життя моє – то роман, що тільки-но пишеться. Ваше життя – це ваш роман. То вже зараз почніть писати перший його розділ! Наповніть власну книжку пригодами, любов’ю і щастям. Проживіть ту історію, що її ви самі для себе призначите!
Пошук сенсу
Досить довго я не вірив, що зможу керувати власною долею і планувати власне життя. Мені важко було збагнути, яким чином я здатен вплинути на цей світ, і яким шляхом зможу йти. Я з дитинства був певен у тому, що в моєму спотвореному тілі немає нічого хорошого. Однак мене ніколи не виганяли з-за столу за те, що я не вимив рук. Не зазнавав я й болю від забитого пальця. Щоправда, не надто втішали такі переваги.
Мої рідні й двоюрідні брати та сестри не давали мені жодної можливості жаліти себе. Зі мною ніколи не панькалися, сприймали мене таким, яким я був. Їх піддражнювання і витівки загартовували. Замість гіркоти і туги я навчився веселощів і гумору.
«Подивіться-но на цього хлопця в інвалідному візку! Це інопланетянин!», – вигукували мої брати в торговому центрі, вказуючи на мене. Реакція оточуючих викликала у нас істеричний регіт. Люди просто не розуміли, що діти, котрі доймають дитину-інваліда, насправді його найліпші друзі.
Із віком я чіткіше усвідомив, що подібна любов – величезний дар. Навіть якщо часом ви відчуваєте самотність, ви повинні знати, що вас люблять. Повірте, Бог створив вас задля любові. А значить, ви не самотні. Його любов до вас нескінченна і безкорислива. Він любить вас не за щось… Він любить вас навіть у хвилини самоти і відчаю, нагадуйте собі про це. Пам’ятайте, що самотність і відчай – це всього лише відчуття, а не щось реальне. А от Божа любов настільки реальна, що Він,