Дон Жуан. Пантелеймон Куліш

      Лукрецій-бузувір — се надто харч міцна

      Про шлунки молоді, й не звариться вона.

      А Ювенал — шкода казати, що він злюка

      І певно, що його сатира добра штука

      Та, правду мовити, буя вже надто він:

      Співаючи, реве, мов на пожежу дзвін

      І Марціала як хвалить за епіграми,

      Що відвертаються від них тендітні дами?

      ХLIV

      Жуан по гарному виданню вчивсь як слід,

      Очищено його ще за давнезних літ

      З усього скорому, що хлопцю не годиться

      Очима чистими читати, ба й дивиться,

      Та жаль було псувать смиренного півця,

      І все пришито знов любенько до кінця,

      Так ощадив свою кохану річ «іздатель»,

      Зробивши скорому дітворі «указатель».