як, – радяться, – ми
спорядимо нашого брата
в його довгий шлях
до осяйної Валгали Лукойлу?
Хто буде супроводжувати його
в темних печерах чистилища?
Тьолки, – говорять усі, – тьолки,
йому потрібні будуть тьолки,
хороші тьолки,
дорогі й без шкідливих звичок,
вони будуть гріти його взимку,
вони студитимуть йому кров навесні,
ліворуч від нього буде лежати платинова блондинка,
і праворуч від нього буде лежати платинова блондинка,
так, щоби він навіть не помітив, що вже помер.
Ох, ця смерть – територія, де не ходять наші кредитки.
Смерть – територія нафти, хай вона омиє його гріхи.
Ми покладемо йому до ніг зброю і золото,
хутра і тонко помелений перець.
В ліву руку ми вкладемо йому останню нокіа,
в праву руку – грамотну ладанку з Єрусалима.
Але головне – тьолки,
дві тьолки, головне – дві платинові тьолки.
Так, це головне, – погоджуються всі.
Головне, – погоджуються тьолки.
Головне-головне, – підтакує Коля зі своєї домовини.
На великдень ми всі такі сентиментальні.
Стоїмо, чекаємо, коли мертві
встануть і вийдуть до нас із потойбіччя.
Ніколи так не цікавишся смертю,
як ховаючи друзів.
Коли вони третій день чатують
під дверима моргу, він зранку третього дня
долає, зрештою, смертю смерть, і виходить
до них із крематорію, бачить,
що всі вони знесилено сплять,
після триденного забуху,
лежать просто серед трави,
в обриганих
дольче й габана.
І тоді він тихо, щоби не розбудити,
забирає в одного з них
підзарядку для нокіа
і повертається
в пекло
до своїх
блондинок.
Михаил Светлов
Про що пишуть сучасні поети?
Сучасні поети пишуть про зникаючу, примхливу
субстанцію свого страху; сатана поезії змазує
сажею замки на дверях, і ти сидиш зі своїми страхами
і пишеш про це вірші, вірш за віршем,
ось таке враження
лишається
від сучасної
поезії.
Натомість є окремі соціальні групи, які мало цікавляться
субстанцією страху. Я маю на увазі середній бізнес.
Демони чорного налу,
які підіймають із колін
республіку,
знаючи лише двох справжніх друзів – друга Стєчкіна і друга Макарова.
Поети не знають про любов нічого,
любов – це бажання мати дітей після дефолту.
Хто бачив сонячні хмарочоси в центрі, той мене зрозуміє.
В одному з них жив Марат,
який тягнув
трубу через Кавказ,
і дотягував її вже до кордону.
Ну, і все було добре —
благословення з боку московського патріархату,
і кришування з боку обласної адміністрації,
і