своєю різноманітністю. Тут зустрічаються слони, леви, носороги, гепарди, леопарди, зебри, антилопи та мавпи. Збереглися і дуже рідкісні тварини – червоний буйвіл, чорний соболь, манати і морські черепахи. Тваринний світ дуже потерпає від протизаконного полювання, тому кількість слонів, леопардів, чорних носорогів поступово зменшується. Цьому не стали на заваді навіть кілька національних парків, де полювання взагалі заборонено. Серед них найвідомішим є Парк Кісама (Бенго), який включає в себе хащі тропічного лісу і савани. Браконьєри полюють на слонів задля слонової кістки, яка дуже цінується в ювелірних виробах. А от чорний носоріг потерпає з іншої причини. Народна медицина вважає його ріг дуже цілющим. На африканських ринках за його маленькі частки добре платять золотом. А насправді цей ріг просто ороговіла щетина і ніякого лікарського ефекту, звісно, надати не може.
Деінде в Анголі збереглися унікальні племена, котрі досі ведуть спосіб життя, близький до кам’яної доби. Це привертає увагу етнографічних експедицій і любителів «екологічного туризму».
Нині в Анголі проживає близько 12 млн чоловік. Населення складається з багатьох племен. Найчисельнішими з них є народи овімбунду, амбунду та конго. Корінні жителі Анголи розмовляють мовами племен банту. Овімбунду, які живуть на плоскогір’ї, використовують мову умбунду. Їхня питома вага у складі африканського населення Анголи сягає 38 %. Амбунду становлять приблизно 23 %. Вони вживають кімбунду. Решта африканців, що мешкають в Анголі, використовують мову кіконго. До них належать племена лунда, чокве і куньяма та деякі інші. Ангольці європейського походження й народжені від змішаних браків між білими та африканцями віддають перевагу португальській.
Багатонаціональний склад населення дуже впливає на релігійні погляди мешканців країни. 38 % з них є католиками, 15 % – протестантами. Решта віддає перевагу традиційним місцевим віруванням, тобто язичництву.
Територія Анголи була заселена людьми понад тисячу років тому. У середні віки на цих землях існувало кілька державних утворень, на чолі яких стояли вожді, що наслідували престол від батька або його родича.
Коли в XVI ст. на узбережжя прийшли португальці, під їхнім впливом король Конго прийняв християнство і став іменуватися Афонсу І. Але королеву Нзінгу це не задовольнило. Протягом кількох десятиліть вона чинила опір колонізаторам і організовувала для боротьби проти них своїх підданих.
Врешті-решт португальці перемогли. Вони активніше за всіх європейців вели в Африці работоргівлю. З XVI по XIX ст. колонізатори вивезли звідси понад 3 млн невільників, більшість з яких було продано до Бразилії. У 1836 р. работоргівлю заборонили. Тоді португальці рушили у внутрішні райони країни. На початку XX ст. територія сучасної Анголи перебувала під їхнім контролем. Португальський колоніальний режим відрізнявся особливою жорстокістю. Тут дуже суворо дотримувалися расових забобонів. У суспільстві панівну роль відігравали лише португальці, що народилися