аж до 1820 р. королі Дагомеї вимушені були сплачувати данину йоруба. Під час битв ставку короля Дагомеї охороняли жінки-воїни. Вони брали участь і в запеклих битвах з європейцями. Одного разу французи були цілком деморалізовані, побачивши перед собою розлючених голих і чорношкірих «амазонок» зі списами.
На початку ХІХ ст. вивіз рабів з Дагомеї скоротився до 10–12 тис. чоловік на рік, а в 1830 р. работоргівлю було заборонено. Але остаточно це жахливе явище змогли припинити лише в 1885 р.
Багато в чому поліпшити стан справ вдалося королю Гуезо, який вирішив поповнювати свою казну за рахунок вироблення пальмової олії. Він уклав угоду з французькою компанією «Віктор Режі і Сіпрієн Фабр». У 1851 р. за посередництва цієї компанії Гуезо уклав договір про союз із Францією, бо боявся проникнення в країну англійців. Відтоді Дагомея стала французькою колонією, якою залишалася до 1960 року.
Після Другої світової війни під тиском антиколоніального руху Франція була вимушена надати Дагомеї право на своє представництво у французькому парламенті і створення власної Національної асамблеї. У 1960 р. країна була проголошена незалежною Республікою Дагомея. На жаль, дагомейські політичні лідери довгий час були не в змозі поділити владу. З 1960 по 1972 р. у незалежній державі 10 разів змінювався уряд і відбулося 5 воєнних переворотів. Останній, одинадцятий, переворот у 1973 р. влаштував майор Матьє Кереку. Він проголосив себе президентом і очолив уряд, а через два роки проголосив себе прибічником соціалізму. Президент-узурпатор вирішив будувати «марксистсько-ленінську» державу, націоналізував більшість банків і підприємств, укріпив взаємовідносини з країнами соціалістичного табору, особливо з Китаєм. Державу почали називати Народною Республікою Бенін.
Традиційне бенінське житло
Але в 1989 р. у Беніні почалися демократичні перетворення. В 1990 р. була прийнята нова конституція, відбулися прямі вибори президента за участю всіх політичних партій і угруповань. Країну знов перейменували, на цей раз на Республіку Бенін. Як свідчить назва і останні внутрішньополітичні перетворення, Бенін є демократичною республікою на чолі з президентом. Законодавчим органом є Національна Асамблея – однопалатний парламент. Республіка має членство в Загальній афро-маврикійській організації, Економічній спільноті держав Західної Африки, Організації африканської єдності (ОАЄ), ООН, входить до Міжнародного валютного фонду.
Країна поділена на 6 провінцій. Її столицею вважається Порто-Ново, де мешкає 179 тис. жителів, але резиденцією президента та уряду є більш велике місто-порт Котону з на селенням 536,8 тис. чоловік. Тут також містяться всі урядові установи та іноземні посольства. Великими містами в Беніні вважаються головний економічний центр північної області Параку (103,6 тис.), Джуту (136,5 тис.), Абомей (54,4 тис.) і Натітінгу (50,8 тис.).
Бенін входить до зони використання французького франка – грошової одиниці заморських департаментів Франції, тому як державну грошову одиницю використовує