діри ані в бюджеті країни, ані в кишенях її громадян. Що вже й казати про менші за розміром і значенням запаси марганцевої руди, цинку, свинцю, нікелю, фосфоритів.
Дерев’яний ідол і ритуальна маска – зразки західно-африканської культури
Не чекаючи, доки в рідній державі запрацює механізм ринкової (або хоч якої-небудь) економіки, значна частина жителів Буркіна-Фасо вирушає розвивати економіку сусідніх Кот-д’Івуара та Гани. І робить це переважно на плантаціях кави й какао. В перервах робітники не читають ні газет про життя на батьківщині, ні листів від рідних – бо читати не вміють. Сьогодні рівень письменності серед дорослих дорівнює тут усього 20 % (населення країни – трохи більше 11 млн), що забезпечує Буркіна-Фасо сумне «звання» найбільш безграмотної країни світу.
Буркіна-Фасо шукає підтримки в інших країн – отримує фінансову допомогу від Франції та Фонду розвитку ЄС, є членом ООН та Організації африканської єдності. Разом з 15 іншими країнами Західної Африки має спільний Центральний банк і грошову одиницю франк (африканський франк), який повністю конвертується стосовно французького франка.
Із французами мешканців Буркіна-Фасо єднає не тільки спільне минуле, державна мова та гроші, а й потяг до кінематографа. З 1960 р. в її столиці Уагадугу (690 тис. мешканців) раз на два роки проходить найбільший на континенті фестиваль африканських фільмів, що подарував країні звання культурного центру Африки. Пальму першості серед західноафриканських колег, попри фінансові труднощі, впевнено утримують кінематографісти Буркіна-Фасо. Вони створили декілька найбільш вдалих у Західній Африці фільмів. Ці стрічки переважно про рідний край, про «країну чесних людей», яких автори хотіли б бачити ще й забезпеченими та щасливими.
Бурунді – маленька країна великого розбрату
Мешканці країни Бурунді, що в Центральній Африці, не уявляють свого життя без кави. Вона цікавить їх не у вигляді ранкової чашки, а у вигляді зерен, які збирають з кавового дерева. Кава дає більшість валютних надходжень до державного бюджету. Втім, вона не рятує країну від економічної кризи – бюджетні гроші витрачаються на воєнні видатки, а населення потерпає від злиднів, не маючи ані валюти, ані бурундійських франків. Держава ця йде попереду всієї планети за приростом населення і в останніх лавах за рівнем життя.
Головною проблемою Бурунді, що гальмує розвиток країни, є постійні міжетнічні конфлікти. Територія держави зовсім невелика – 27 тис км2, і на ній ніяк не можуть ужитися давні супротивники – народності тутсі й хуту. В сучасній картині населення перші становлять близько 14 %, другі – 85 %. Процент, що залишився, припадає на племена пігмеїв тва, які вважаються корінним населенням цих територій, мешкають у лісах і не з’ясовують етнічних стосунків. Інша справа – тутсі й хуту. За довгі роки вони так і не навчилися жити разом.
Бурундійці
Землероби хуту переселилися на територію сучасних Бурунді