передчуття, внутрішні поклики, – проте не знайшла нічого. Вона відчувала потяг до знань, і то було все. Саме тому вона вже ходила на курси астрології, ворожіння на картах, нумерології.
– Це лише мови, – сказав Маг. – І то не єдині. Магія промовляє багатьма мовами до людського серця.
– Що ж тоді таке магія? – запитала вона.
Навіть у темряві Брида помітила, що Маг відвернув обличчя. Він тепер дивився в небо, поринувши в роздуми, як людина, що шукає відповіді на нелегке запитання.
– Магія – це міст, – сказав він нарешті. – Міст, яким людина переходить із видимого світу у світ невидимий. І який допомагає їй засвоїти науку обох світів.
– А як навчитися переходити через міст?
– Треба відкрити власний спосіб переходити його. Кожна людина робить це по-своєму.
– Саме тому я й прийшла сюди.
– Існують дві форми магії, – сказав Маг. – Традиція Сонця, що вивчає простір і відкриває таємниці речей, які нас оточують. І Традиція Місяця, що досліджує Час і відкриває таємниці, які зберігаються в його пам’яті.
Брида зрозуміла, що саме він хотів сказати. Традиція Сонця – це ніч, дерева, холод у її тілі, зірки в небі. А Традиція Місяця – чоловік, який сидить перед нею, наділений мудрістю предків, що світиться в його очах.
– Я вивчав Традицію Місяця, – сказав Маг, ніби вгадавши її думки. – Але я ніколи не був Наставником у тій науці. Я Наставник у Традиції Сонця.
– Навчіть мене Традиції Сонця, – сказала Брида з недовірою в голосі, бо відчула нотки ніжності в голосі Мага.
– Я навчу тебе того, чого сам навчився. Але існує багато доріг Традиції Сонця, і треба довіряти спроможності кожної людини навчити саму себе.
Брида не помилилася. Вона знову відчула ніжність у голосі Мага. Вона радше лякала її, ніж посилювала в ній бажання опанувати науку магії.
– Я спроможна вивчити Традицію Сонця, – сказала вона.
Маг тепер не дивився на зірки, а зосередив погляд на дівчині. Він знав: поки що вона не спроможна опанувати Традицію Сонця. Та, незважаючи на це, він повинен був її вчити. Деякі учні самі обирають собі Наставників.
– Хочу сказати тобі одну важливу річ перед першим уроком, – сказав він. – Не бійся нікого, хто зустрінеться на твоєму шляху. Ти повинна мати мужність, щоб не боятися помилок. Розчарування, поразки, занепад духу – це ті інструменти, які застосовує Бог, щоб показати нам шлях.
– Дивні інструменти, – сказала Брида. – Вони нерідко примушують людину відмовитися від своїх спроб.
Логіка її слів була зрозуміла для Мага. Він уже давно випробував на своєму тілі та своїй душі дивні інструменти Бога.
– Навчіть мене Традиції Сонця, – наполегливо повторила вона.
Маг попросив, щоб Брида прихилилася до виступу скелі й розслабилася.
– Не треба заплющувати очі. Споглядай світ, що тебе оточує, і помічай усе, що зможеш помітити. Щомиті й перед кожною людиною Традиція Сонця показує вічну мудрість.
Брида