відділу…
– Це Красков! – не запитала, а ствердила.
– Ти справжній Шерлок Холмс! – нервово засміялася Регіна.
– Міс Марпл! – відрізала Віра.
– Значить, стежила за мною, подруго? – Регіна готова була розплакатися.
– Ні!
– А звідки тоді дізналася?
– Звідти ж! – відрізала Віра.
Спочатку вони зненавиділи одна одну. Люто, до сліз, до крику, до німоти. Якийсь час не розмовляли, не пересікалися навіть поглядами. Приходили тільки ввечері, кожна лягала на своє ліжко і відверталася до стіни. Потім об’єднали свою ненависть проти Владлена Краскова. Але зрештою кожна зробила по-своєму. Регіна позбулася дитини. Віра народила дівчинку Вероніку.
А до Краскова невдовзі таки приїхала його Людмила Гервасіївна. І нібито не сама – з новонародженим хлопчиком. Віра і Регіна знали, що вагітною вона не була і бути не могла. То, може, Краскови усиновили немовля і розіграли виставу, щоб ніхто не здогадався? Але щоб товариш Владлен Іванович Красков узяв дитину від невідомих батьків з невідомо якими генами?!
Чутки, що поповзли кабінетами адміністративного корпусу, були дуже схожі на правду: хлопчик справді син Владлена Краскова, але народила дитину не його Людмила Гервасіївна, а одна з юних робітниць із Полісся. Бідна дівчинка боялася й заїкнутися перед батьками про те, що завагітніла, кілька місяців навіть у рідне село не їздила. Зате Красков побував там у відрядженні і вивідав усе, що хотів. Він, по суті, купив у неї свого нащадка. І все це відбулося з дозволу його законної. Мабуть, у юної покритки з Полісся в роду всі мали залізне здоров’я і пречудові гени.
Фобія Краскова щодо спадкових хвороб також згодом вилізла, як шило з торби. Про неї розповів хтось із старих знайомих Краскових, які разом із заступником директора приїхали на фабрику. Виявилося, що молодший брат Людмили Гервасіївни психічно хворий. На цю недугу страждав і якийсь далекий родич. Високопоставлений Люсін батько страшенно соромився і цього факту, і свого нещасного сина. Хворого хлопця віддали до спецінтернату й забули. Ніби його ніколи і на світі не було. Натомість Люсю батько підносив до небес: вона ж уся в нього – така ж розумна, розсудлива, практична й чіпка. Подружжя Краскових вирішило не ризикувати: де гарантія, що їхня дитина буде такою самою, як Люся, а не такою, як її брат? Хто може сказати напевно, що в їхнього нащадка хвороба не влучить?
Але й справді, який же чоловік не хоче стати батьком! От вони і придумали свій спосіб, і віце-бос великого підприємства провів справжній кастинг на конкурс «Міс мама для майбутньої дитини товариша Краскова». Нащадок конче мав бути стовідсотково здоровим і розумним, а його батьки – щасливими й успішними. Що переживали інші учасники, точніше, учасниці цього незвичного конкурсного добору? Це вже інша історія, яка Владлена Краскова не обходила.
Регіна звільнилася з фабрики і влаштувалася завучем з виховної роботи у профтехучилище при ній же, яке готувало ткаль та прядильниць. Вийшла заміж. Лікарі