Іноді найкраще засинається саме тоді, як настає час вставати з ліжка. Але зовсім не обов’язково зриватися отак зранку. Можна спати хоч до обіду. І прислуга, і домашні вже декілька тижнів шанують її сон та не будять. Самі собі раду дають. Молодці вони в неї.
Анна повернулася на інший бік, підібгала ковдру під живіт, ледь скулилася на боці, проте зручніше від таких маніпуляцій не стало. Господи, чому ж так сильно ноги болять? На зміну погоди чи від довгого лежання без сну? Коли ж це дитя нарешті народиться і стане легше ходити, лежати та сидіти? Сил нема.
Анна відкинула ковдру вбік і сіла на ліжку. Ні, це просто нестерпно. Аніж отак мордуватися, краще встати і зайнятися чимось корисним. Наприклад, ще раз перевірити звіт управляючого маєтком. Здається, її намагалися обманювати. Наразі, щоправда, не надто серйозно, проте перші дзвіночки очевидні. Коли народиться дитина, треба обов’язково поїхати у маєток і все там перевірити, а передусім ще раз зустрітися з управляючим. Прибутками не можна легковажити. Витрати на облаштування будинку, на ремонт флігеля, на прислугу, на виїзд, на навчання дітей ростуть із кожним роком, а ще є щоденні потреби на їжу, одяг, дрова, лікаря, що приходить до неї та до дітей, на благочинність, допомогу тітці… Та що там казати: у родині, де четверо дітей і великий будинок у столичному місті, завжди є куди подіти гроші та прикласти сили. Незабаром ще й немовля народиться, то витрати теж обов’язково зростуть.
Появу ще однієї дитини Адам не передбачав, а отже, не згадав про неї в заповіті. Але нічого. Аби здоров’я було, все інше докладеться. І щоб нарешті народилося дитя, бо несила чекати.
Розділ 4
Анна знову ледь прогнулась у попереку, навпомацки знайшла капці й повільно підвелася на ноги. Ще й пологи, ніби навмисно, ніяк не розпочинаються. Втомилася їх очікувати. Напевно, варто щось зробити, аби їх пришвидшити. Здається, колись чула від тітки, що в таких випадках та бралася за важку роботу: мила вікна чи підлогу, полола грядки, ходила сходами туди-сюди, до знемоги працювала в пекарні чи на кухні, щось прала або ж прасувала.
Накинувши на плечі шаль, Анна намацала в темряві свічку, засвітила її. Посеред ночі ходити сходами вгору-вниз – дурна затія. Перебудить весь будинок і налякає дітей. Зрештою, вдень бігати сходами теж якось по-дурному. Мити вікна чи підлогу, поратися на кухні або ж прати чи прасувати взагалі неможливо. Прислуга та домашні неправильно зрозуміють її порив і дивитимуться на неї, як на людину несповна розуму. Скажуть, що досі не вміє поводитися як шляхетна пані. Спробуй потім повернути до себе повагу. Ще перестануть серйозно сприймати її накази, поради або ж невдоволення. А їй такого аж ніяк не треба.
Щоб чимось себе зайняти, Анна вирішила вийти на кухню та приготувати собі каву. Дістала з полички джезву, розпалила в пічці вогонь, налила воду, а як та закипіла, насипала в джезву мелену каву та кинула туди декілька зернин кардамону, дрібку цинамону і дві бруньки сушеної гвоздики. Зачекала, щоб вода з кавою